Церковь Адвентистов Седьмого Дня в Украине Церковь Адвентистов Седьмого Дня в Украине
 
Головна Основи віри Служіння Структура Церкви Історія АСД
 
 

30.04.2017  Аналітика

 

Роль дочок Целофхада в концепції книги Числа

Вступ

Однією зі значимих проблем у сучасному світі є проблема гендерної рівності. Питання більшої значимості ролі чоловіка чи жінки в суспільстві останнім часом постає дедалі частіше і часто розглядається дуже гостро.

Особливо ця проблема стала актуальною в період 60-тих років ХХ століття, разом зі стартом розвитку так званої «феміністичної критики», мета якої — визволення від патріархального гноблення та змінення ціннісної ієрархії патріархального суспільства на матріархальну. Або ж широко відомий рух за емансипацію жінок, який ставив собі за ціль просувати і домагатися рівності жінок правових, політичних та соціальних аспектах до чоловічої статі. В даній роботі ми розглянемо роль жінок як повноправних представниць суспільства древнього Ізраїлю та їхній вплив на законодавчу базу нового покоління ізраїльського народу.

Разом із тим, одним із найважливіших питань, яке завжди було актуальним для кожного народу і суспільства, загалом є володіння певними земельними територіями. Ми спробуємо розібратися, яке відношення має тема землі до ізраїльського народу та зокрема, який вплив на ставлення і використання землі справили дочки Целофхада.

Мета цього дослідження — дослідити роль дочок Целофхада в концепції книги Числа. Для цього необхідно вирішити ряд наступних завдань:

1. дослідити і вивчити теологічну літературу з даної теми;
2. розглянути загальну та розширену структуру книги Числа;
3. дослідити історичний фон розвитку описаних у книзі подій;
4. дослідити біблійний текст, який стосується теми роботи.

Структура книги Числа

«Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова», — ці слова, записані на сторінках Святого Писання, дуже вдало підкреслюють те, що кожне слово, яке написане в цій святій Книзі, має велику цінність і повчальність для людини. Навіть якщо на перший погляд закладена інформація не здається актуальною для сучасності [2, с. 266].

Вище згадані слова стають більш актуальними, коли ми зустрічаємось з унікальною книгою, яка знаходиться в Старому Заповіті, назва якої досить добре говорить сама за себе — це книга Числа.

Роблячи певний попередній висновок після ознайомлення з книгою Числа, можна сказати, що причина включення цієї книги до канону найперше криється в потребі описати певні історичні обставини і причини, які сприяли, тому що народ ізраїльський замість досить швидкого досягнення цілі, яку поставив Господь, витратили на це 40 років.

У своїй книзі «Огляд Старого Заповіту» Уїльям Ла Сор звертає увагу читачів на те, що після виходу Ізраїлю з єгипетського полону вони могли досягти землі обітованої в термін досить, короткий: «Как это в свое время было показано Y. Aharoni, путешествие от Синая до Кадес-Варни по побережью залива Акаба занимает лишь одиннадцать дней (Втор.1:2). Путь по прямой занял бы на несколько дней меньше, а путь через Эдом и Моав — вряд ли более нескольких недель…».

Вище надана інформація є важливою, тому що показує істинну причину, чому народ Божий так довго не міг знайти собі притулок, який був їм обіцяний. І що це не просто ще одне історичне джерело, яке свідчить про життя ізраїльського народу, а книга насправді має велику цінність, бо показує, як людська впертість та зіпсованість гріхом ставлять перепони перед людиною, які вона сама подолати не може, і цією ідеєю також наскрізь пройнята ця книга.

В цьому розділі ми конкретно торкнемося певної своєрідної структури книги Числа і спробуємо навіть в такій здавалося, технічній справі знайти свідчення, які підтримували б вище згадані ідеї [13, с. 153].

Умовно можна поділити книгу Числа на три частини. Звичайно, це не применшує цілісності книги і не ділить основну ідею, яку хотів донести автор, а навпаки допомагає її ширше зрозуміти. Це зумовлено тим, що ці події описані в кожній із цих частин мають певні подібні особливості, які посилюють ефект і цінність даної праці.

Ми вважаємо розумним для початку привести коротке, лаконічно сформульоване на основі «Нового біблійного коментаря» уявлення про поділ книги Числа:

• 1-10 розділи — приготування до походу в землю обітовану;
• 11-25 розділи — дорога до землі обітованої;
• 26-36 розділи — нові приготування для наслідування землі обітованої.

Звичайно, це не повна і не детальна характеристика всього опису того, що відбувалося в період після виходу народу з полону, адже сама книга досить насичена різними подіями, які мають певне значення для правильного розуміння цілі книги, проте саме загальна в даному випадку структура книги відкриває більш широкий погляд на ту концепцію, яку ми ставимо за ціль розглянути.

По-перше, можна побачити особливість даної структури в тому, що вона є суцільною, і кожен її пункт плавно витікає з інших, тобто має тісний зв'язок, що ще раз говорить про цілісність даної книги.

По-друге, цілі і задачі першого та останнього пунктів структури співпадають часто у своєму формулюванні. В запропонованій нижче таблиці надані певні подібні аспекти вище згаданих умовно виділених частин книги:

Таблиця №1. Загальна структура книги Числа]

1-10 розділи 26-36 розділи
1. племена пораховані, очищені і організовані; 1. молоді племена пораховані і отримали чіткі організаційні вказівки
2. приготування до оволодіння землею обітованою як своєю спадщиною, яку Бог обіцяв ще Авраамові; 2. готовність прийняти землю обітовану; 
3. Не дивлячись на відступлення народу, Бог продовжує весь час перебувати з ним у стовпі з диму та вогню, залишаючись вірним тому заповіту, який Він заключив. 3. не дивлячись на невір’я народу, Бог все рівно залишається вірним Своєму заповітові.

І по-третє, якщо розглядати книгу у світлі цілісності, друга або середня частина слугує ніби своєрідною перехідною ланкою, яка на початку торкається старого покоління і його шляху, нехай він був і відступницьким, а вкінці звертає увагу на нове, молоде покоління, цілі і прагнення, якого часто кардинально відрізняються від прагнень їхніх предків [11, с. 215].

Для більшого розуміння, значення і цілісної картини книги ми вважаємо за потрібне привести детальну структуру, яка запропонована в «Новому біблійному коментарі», вона так само своїм каркасом має вище згадану загальну структуру, поряд з якою містить певні деталі та особливості, які дуже важливі в контексті нашого дослідження та теми роботи. Таблицю ми вважаємо за потрібне залишити без змін, адже вона не є складена нами і є надбанням її авторів:

Таблиця №2. Розширена структура книги Числа

Фактографія Закони
1. Приготування 
1-2 — перепис народу за племенами і приведення до порядку стану;
3-4 — перепис левитів і розділення за родом їхньої зайнятості; 
5:1-4 — всі нечисті висилаються за межі стану: видалення факторів осквернення; 
7:1-8:5 — посвячення та відділення скинії і жертовника, відділення світильників
9:1-11а — настанови відносно Пасхи;
9:15-23 — хмара покриває скинію і буде супроводжувати Ізраїль в його мандрівці;
10:1-36 — Ізраїль відправляється в дорогу.
4:4-33 — приписи для звершення служіння левитів;
5:5-6:21 — закони для викорінення осквернення: в суспільстві, в шлюбі, в житті;
8:6-26 — Закон про посвячення левитів для служіння в скинії;
9:11б-14 — вказівки про Пасху;
10:1-10 — срібні труби для скликання спільноти перед відправленням народу в дорогу;
2. Мандрування 
11-14 — Ізраїль відправляється до Ханаану, нарікає в дорозі і, врешті решт, відмовляється увійти до обітованої землі. Клятва: вони ніколи не ввійдуть до обітованої землі через їх свідоме повстання;
16-17 — повстання Корея проти первосвященства Аарона. Господь підтверджує, що вибрав Аарона;
20-25 — закінчення мандрівок і події на рівнинах Моава. Благословіння Валаама, поклоніння ізраїльтян ідолам мадіанітян. 
15 — повеління про жертвоприношення для того часу, коли Ізраїль ввійде в обітовану землю. Відмінність між умисними та неумисним гріхом;
18-19 — приписи, які підтверджують первосвященство Аарона над левитами: сімейство Аарона має очищати Ізраїль від нечистоти.
3. Нові приготування для наслідування землі обітованої 
26-27 — перепис племен як фундамент для володіння і розділення землі обітованої; 
31-32 — війна для помсти мадіанітянам;
(33 — запис Мойсея про мандрівку); 
36:1-13 — заміжжя дочок Салпаада і наслідування наділу дочками.
(27:8-10) — закон про наслідування; 
28-30 — жертви і об’єкти, святковий календар для дотримання в землі обітованій; 
34-35 — кордони землі для наслідування: розподіл землі: міста левитів і міста-притулки, щоб зберігати чистоту землі;
36:7-10 — закон наслідування: щоб наділ не переходив з одного коліна до іншого.

Проаналізувавши текст книги Числа і запропоновану таблицю разом із датами, які виходять з неї, можна виокремити певні унікальні характеристики її структури. Можна побачити, що структура є більш конкретною і містить багато нюансів, які можуть стати підґрунтям для певних висновків [11, с. 217].

По-перше, навіть не озброєним оком можна виокремити той факт, що питання землі та питання ставлення до володіння певними територіями є чи не ключовою ідеєю, яка проходить червоною ниткою через всю книгу. Це досить зрозуміло, коли брати до уваги, що головною ціллю народу Божого було дійти до землі обітованої. Саме земля поєднує в собі такі поняття, як благословення, спокій, достаток, мир, свободу. Тому ми можемо сказати з упевненістю, що як для старого покоління (яке так і не дійшло до цілі) володіння землею мало велику цінність, так і для нового або молодого покоління земля як Божий подарунок і благословення мали велике значення.

Особливої уваги заслуговують закони, які супроводжують всі три частини книги. Цікавим є те, що часто ці закони записані саме в тій ситуації, коли потрібно акцентувати увагу на тому, що Божа постанова в певному питання саме така.

Відносно цього моменту «Новій біблійний коментар» говорить: «Многие из читателей недоумевают, почему законы внесены в текст именно там, а не в другом месте. Тем не менее, между излагаемым законом и контекстом есть определенная смысловая связь, не распознав, которую понять книгу Числа как следует невозможно…» [11, с. 218].

Чому земля була настільки важливою для ізраїльського народу? Щоб знайти відповідь на це питання, потрібно повернутися до подій, які відбувалися за певний час виходу народу з єгипетського полону і навіть до того часу, коли народ мимоволі до цього полону потрапив. В книзі Буття, яка також описує нам життя одного з найвідоміших патріархів Авраама, ми можемо знайти досить цікаві факти, які проливають світло на дану тему.

Буття 13:14-17, у цих словах говориться наступне: «І промовив Господь до Аврама, коли Лот розлучився із ним: Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід, бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму. І вчиню Я потомство твоє, як той порох землі, так, що коли хто потрапить злічити порох земний, то теж і потомство твоє перелічене буде. Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його, бо тобі його дам! І Аврам став наметувати, і прибув, і осів між дубами Мамре, що в Хевроні вони. І він збудував там жертівника Господеві» [2, с. 22].

Ось у чому криється справжня причина, через що питання володіння обіцяною землею настільки було важливим для ізраїльтян. Вони, прямі нащадки праотця Авраама, добре розуміли суть і глибину того заповіту, який Бог заключив із Авраамом. І разом з тим прекрасно відклалася в їхній пам’яті частина слів, яка стосується саме потомства, яке було обіцяне патріархові, і яке мало би бути благословенним, а одним із найбільших благословень вважалося в минулі часи володіння землею, особливо цінувалася земля, яка передавалася у спадщину.

Виходячи з цих віршів, ми можемо сказати, що обітниці, які Бог дав Аврааму, були викладені у вигляді заповіту і затверджені самою клятвою Бога. Зі сторони Творця даний договір ніяким чином не міг бути порушений, і навіть коли народ відступав від завіту, Господь знову його поновлював. І саме через те, що цей процес був записаний на сторінках Святого Писання, ми можемо побачити, що питання «землі обітованої» було однією з так званих чотирьох обітниць, які складали собою певний фундамент цього заповіту.

Ось чому земля настільки була важливою складовою і стала однією з провідних тем книги Числа. І структура книги настільки розумно складена і утворює собою певну сітку, яка переплітає в собі основний каркас розповідного тексту і певні закони, які напрочуд ідеально підкреслюють основні ідеї, передані автором.

Для прикладу ми наведемо закон, який стосується безпосередньо нашої теми і показує, як навіть коли народ відступив остаточно, Бог ніколи не порушив Свого заповіту. Розділи 13 та 14 показують нам, як саме відбулося гріхопадіння народу і як воно супроводжувалося наріканнями народу та недовірою Богу. Як результат цієї поведінки народу і їхнього вибору Бог запевнив, що старше покоління ніколи не ввійде в землю обітовану. Здається, в цих словах є певний парадокс, адже вище ми навели аргументи, які ясно і конкретно свідчать про те, що Бог завжди лишається вірним Своїм обіцянкам.

І саме в цьому є унікальність структури даної книги. Відразу після проголошення вироку для старшого покоління Господь у 15 розділі проголошує закон про те, що Ізраїль свого часу таки ввійде до землі обітованої. Чому ми можемо сказати, що це був закон? Тому що слова, які сказав Бог через Мойсея до народу, звучать наступним чином: «Промовляй до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до Краю ваших осель, що Я даю вам…» (Бут.15:2). В цих словах є чітке запевнення про те, що народ ввійде до тієї землі, яку Бог обіцяв ще Аврааму.

«Новий біблійний коментар» говорить такі слова відносно особливості структури Книги Числа: «Итак, эти законы демонстрируют неизменность милости Божьей, несмотря на все прегрешения Израиля» [11, с. 215].

Разом з тим в структурі книги Числа особливо виділяються два моменти, які зустрічаються в першій і останній частині книги. Ми вже згадували про них, коли наводили стислу та розширену структуру книги. У двох її місцях ми можемо знайти повеління від Бога зробити перепис або перерахунок народу для того, щоб визначити кількість народу, здатного воювати. Проте, розглядаючи смислове навантаження книги, не можна не помітити того, що ці описи перерахунку народу розташовані в певному логічному порядку і є основою або підґрунтям для тих частин книги, на які вона умовно ділиться дослідниками. Для кращого візуального уявлення вважаємо за потрібне порівняти характеристики двох переписів населення, які приведені в книзі Числа:

Таблиця №3. Порівняння переписів

Числа 1-2, перший перепис Числа 26-27, другий перепис
1. Основна причина, перепису народу —наведення порядку в стані задля успішного завоювання і наслідування землі. 1. Перелічення народу відбувалося для того, щоб було можливо методом кидання жереба, правильно і чітко розділити обітовану землю (нове покоління).
2. Для визначення військово придатної частини населення. 2. Для визначення військово придатної частини населення.
3. Кожне плем’я мало отаборитися, виокремивши себе власним прапором та ознаками домів своїх батьків. 3. Цей принцип залишається незмінним і при розподіленні землі серед нового покоління ізраїльського народу, і саме незгідність доньок Целофхада з ним спонукає їх звернутися з певним проханням до Мойсея та громади, про що йтиметься у наступному розділі.

Отже, коротко проаналізувавши унікальність структури книги Числа, ми можемо зробити певний висновок, який стане фундаментом для розгортання певних ідей у третьому розділі нашої роботи. Таким чином, разом із певними спільними моментами у процедурі перепису населення старого та нового поколінь народу ізраїльського існують нюанси, які створюють певну різницю між ними, яка є досить принциповою, коли ми розглядаємо вчинок дочок Целофхада в композиції книги Числа. І навіть при поверхневому розгляді двох переписів народу можна побачити різницю у ставленні старого та нового поколінь до землі як однієї з частин Божого благословення, коли людина є вірною заповіту, укладеному з Богом.

Форма перепису і вказівка Божа є ніби однаковою в обох випадках і навіть цілі співпадають, але осмислення важливості Божого благословення, яке прийшло до нового покоління після мандрування, вже є дещо іншим, якщо його порівнювати з відношенням старого покоління, але цьому аспекту більше уваги буде приділено в третьому розділі, де ми будемо частково розглядати і аналізувати текст даної книги.

Історичний фон

Найперше в даному розділі потрібно сказати, що книга Числа, хоча і не зовсім у хронологічному порядку, але охоплює собою або описує період у майже 38 років.

У праці «Введение в Ветхий Завет» під редакцією Марка Мангано Рандал Бейлі говорить наступне про книгу Числа: «Путешествие от горы Синай до Кадеш-Барнея занаяло одинадцать дней (Втор.1:2). Первые четырнадцать глав можно уместить в этот период. Середина книги посвящена тридцати восьми годам странствования в пустыне и дополнительным законам (главы 15-19). Заключительная часть книги рассказывает о завоевании Ханаана (главы 20-36)» [9, с. 117].

У даному розділі ми більше торкнемося того питання, яке розглядали вище. Іншими словами його можна описати як земельне питання. Для нас важливо розглянути його, тому що даний момент цікавий у контексті тієї теми, яку ми поставили на самому початку. Питання наслідування землі завжди було важливим як для окремої сім’ї, так і для певної більшої спільноти, яку ми часто називаємо народом, країною і т. д.

Вище ми вже згадували, що у книзі Числа чи не найбільший акцент робиться на важливості для народу ізраїльського володіння обіцяною землею, в яку мав їх ввести Бог. І ту частину народу, яка бажала залишатися вірною Богу, завжди насторожувала можливість втрати цієї частини заповіту з Богом. Проте, коли ми ознайомлюємося з історією Ізраїлю, то можемо побачити, що така загроза дуже часто була досить реальною і навіть була приведена в дію небажанням самого ж народу. Це досить добре можна прослідкувати, коли дослідити структуру книги, що ми зробили вище. Саме структура показує нам важливість для народу Божого користування тим благословенням, яке обіцяв Бог, хоча історія Ізраїлю показує, що сам народ часто цього не розумів.

Ми вважаємо, що саме з цієї причини в тексті книги Числа не випадково знаходиться, і навіть більше — виокремлена історія однієї сім’ї серед багатьох інших. Варто найперше сказати, що дана історія створює певний контраст у питанні ставлення до землі з тим ставленням, яке було в усього народу, і не випадково розташована ніби на зламі книги. Якщо говорити в загальному, то це історія про те, як один із чоловіків з ізраїльського народу після своєї смерті не залишив після себе жодного наслідника чоловічої статі, і його дочки, розуміючи, чим такий стан речей загрожує всьому їхньому роду, звертаються до Мойсея з досить дивним проханням, як до цього ніхто і ніколи в народі ізраїльському не робив.

Перш ніж розбиратися в цій ситуації далі, ми маємо зрозуміти, чому з історичної точки зору в розумінні дочок і всього народу так важливо було мати наслідника чоловічого роду для сім’ї. Торкаючись у першому розділі структури книги, ми знайшли дуже багато вказівок відносно перепису і перерахунку кількості населення в народі. Таке ж повеління Бога ми знаходимо якраз перед історією про дочок Целофхада.

Сама історія записана у 27-му розділі книги і має своє продовження у 36-му розділі, а у 26-му ми знаходимо повеління Бога про перерахування народу ізраїльського. І це повеління має пряме відношення до наслідування землі, про це свідчить текст Святого Писання: «Для цих буде поділений Край у спадок за числом імен. Численному примножиш спадщину його, а малому зменшиш спадок його, кожному за переліченням його буде дана спадщина його. Тільки жеребком поділиться землю, вони будуть володіти за іменами племен їхніх батьків. 56 За жеребком буде поділена спадщина його поміж численним та малим… (Чис.26:53-56)» [2, с. 202].

Вищезгадане перерахування народу має певні особливості, які можна виокремити:

• насамперед це було перелічення вже нового покоління народу;
• перепис проводився для того, щоб зрозуміти кількість людей, придатних для війни;
• ніколи при переписі населення Ізраїлю не враховувались жінки та діти, цей перепис не був виключенням, мали бути перераховані саме чоловіки, починаючи з 20-ти років;
• перерахування народу було потрібне не тільки для військових цілей, але й для того, щоб можна було розділити між племенами і кількістю населення обіцяну землю, яку не змогли отримати предки нового покоління;

Отже, проаналізувавши даний історичний матеріал книги Числа, можна зробити певний висновок. Роль жінок в наслідуванні землі до цієї ситуації навіть не розглядалася, вони не мали ніякого відношення до розподілення та отримання певних земельних територій або наділів, а ключова роль у цьому питанні належала саме чоловікам.

Невідомо точно, як саме цей момент вирішувався в народі до цієї ситуації, але законна вказівка Бога була такою, що в це питання має вирішуватися між чоловіками. І спадок, зокрема земельний, передавався по лінії чоловіків.

Можливо, ця історія не випадково розташована саме в цій частині книги і покликана показати суть того, яким має бути нове покоління ізраїльського народу, але цього моменту ми більше торкнемося в наступному розділі.

Зараз же нас більше цікавить саме історична сторона цієї ситуації, як вона була представлена в народі ізраїльському і також чи були якісь аналогічні ситуації в народах, які оточували або хоча б існували в один часовій проміжок з Ізраїлем?

В уривку, який нас цікавить, ми бачимо досить нестандартну ситуацію. Доньки Целофхада приходять до Мойсея, говорячи, що їхній батько, помираючи не мав жодного наслідника чоловічого роду. Як наслідок тих законів і постанов, які були на той час у народі, існувала пряма загроза, що сімейству їхнього батька просто не буде наділу, і вони залишаться ніби поза спільнотою. Ця подія дійсно є історичною і надважливою для розуміння того, як правильно мав цінуватися земельний наділ, що уособлював собою аспект Божого благословення. А також ця подія справила чималий вплив на зміщення акцентів у відношенні народу до землі.

Разом з тим ми також можемо прослідкувати, яке положення існувало в даному питанні в інших народах, котрі також стикалися з такими ситуаціями, і того, як вони це описали в древніх рукописах та документах. Для цього ми звернемося до юридичних документів близького Сходу.

Та попередньо потрібно сказати, що коли в сім’ї батько мав і синів, і дочок, то так само, як і в Ізраїлі, дочки не наслідували нічого, адже був представник чоловічої статі або старший син, котрий мав отримати спадщину, в тому числі і землю.

В історичних документах інших народів ми знаходимо згадки про алгоритм дії в таких ситуаціях. Зокрема у своїй праці Марта Рот згадує певні відомості про це, і ми вважаємо за правильне навести приклади таких документів.

• Одна з перших згадок, яка доступна на сьогодні, — це напис, зроблений шумерським царем Лагашем: «Якщо у домашньому господарстві немає дитини чоловічої статі, тоді донька стає наслідницею (домашнього господарства);

• Дещо подібне говориться в шумерському зводі законів Ліпід-Іштар: «Якщо чоловік помирає, не залишивши спадкоємця чоловічої статі, його незаміжня донька буде спадкоємцем».

• Коли розглядати традиції і те, як у таких ситуаціях чинили у південних частинах Месопотамії в першій половині другого тисячоліття до Р. Х., то можна побачити навіть картину більш широку. В наслідок певного переселення народів семітської групи була поширена практика, коли батько відділяв для доньки певну частину власного майна, яка в майбутньому слугувала так званим приданим, і коли донька виходила заміж, ця частина передавалася її чоловікові, який мав довірче право на управління цим майном.

• Близький вавилонський період — згадуються випадки, коли доньки отримували частину спадщини свого батька або як придане, або в якості регулярного успадкування.

Іноді існувала практика, за якої доньки ділили майно свого батька на рівні зі своїми братами. Нижче приведені наступні приклади:

• документи від ассирійської купецької колонії біля Канесу;

• середньо-ассирійські документи [1, с. 27];

• на території Середнього Єфрату існувала практика Нузі, яка підкреслювала, що доньки отримували також спадщину від батька, проте частка їхня була меншою від тієї, що отримували брати або сини.

У північній Сирії ми зустрічаємо таку традицію, описану в древніх документах досить довгий час, починаючи з XVІІ і закінчуючи XIV та XIII століттям. Про це також свідчать угаритські джерела цього самого часового періоду. Донька могла отримувати частину майна при відсутності спадкоємця чоловічої статі чи хоча б могла розраховувати на посаг, який їй передавався, коли вона виходила заміж.

В Єгипті за часів Стародавнього царства доньки могли успадковувати частину майна їхнього померлого батька, проте ця доля була набагато меншою від тієї, яку отримували брати. Коли торкнутися Нового царства, можна побачити, що ситуація в отриманні рівних частин і синами, і доньками дещо вирівнялася.

Підсумувавши вищесказане можна прийти до висновку, що серед народів Близького Сходу існувала практика, коли донька могла розраховувати на частину майна свого батька, а в багатьох випадках і на всю спадщину.

Проте існувала ще одна цікава деталь в даному питанні серед народів, котрі оточували Ізраїль. Іноді, коли батько не мав синів, які могли би продовжити його лінію і отримати у спадок його майно або землю, батько міг за власним бажанням і волею надати доньці статус «сина».

Марта Рот у праці «Звід законів Месопотамії та Малої Азії» говорить про це наступне: «Коли не було спадкоємця чоловічої статі, заповідач міг виходити просто за рамки бажання передати спадок доньці, а міг наділити її статусом "сина", щоб вона могла виконувати родові та обрядові функції, які мав би виконувати старший син». Звичайно, цей статус розповсюджував свою дію і на право володіння землею, яку батько передавав спадкоємцю [1, с. 26-28].

Звичайно, у традиціях і законах древніх народів сучасників Ізраїлю можна зустріти багато спільного, і навіть не можна сказати, що народ ізраїльський був новатором в даному питанні. Але все ж таки є певна різниця між народом Божим і тими народами, які його оточували.

Основною умовою для дівчини, яка отримала у спадщину землю від батька, було виходити заміж лише за представника свого роду або коліна. Ізраїльтяни роблять акцент на важливості спадковості вже на рівні племені.

Участь у спільноті і у спілкуванні з Богом для ізраїльтян була особливо цінною у всі часи, проте в певний період часу, можливо під впливом, який справив єгипетський полон, народ втратив істинне відчуття цінності земельного наділу, який обіцяний Богом для вірного потомства. І тоді, коли основна частина народу знехтувала цим даром, дочки своїм відношенням показали справжній приклад правильного ставлення до спадщини від Бога. Історичний аналіз дуже допомагає зрозуміти рівність всіх перед Божими обітницями і їх виконанням.

Аналіз тексту

У двох попередніх розділах ми розглянули цілий ряд технічних здебільшого питань, які так чи інакше торкаються нашої теми. За допомогою структури ми змогли зробити висновок, що багато важливих речей у тексті книги не є просто випадковими і нічого не значущими, а навпаки підкреслюють цілий ряд важливих думок і ідей. За допомогою історичного фону ми змогли побачити, яка ситуація відносно головного питання книги Числа — землі була серед тих народів, які оточували Ізраїль, а також як вищезгадані процеси відбувалися в самому народі Божому.

Ми проаналізуємо і визначимо, яка була роль дочок Целофхада в контексті книги Числа, а також як вони уособлювали в собі риси нового покоління ізраїльського народу, для цього проаналізуємо певні частини книги, які особливим чином висвітлюють контраст між поколінням, яке виходило з єгипетського полону і яке врешті решт увійшло до землі обітованої.

На початку ми неодноразово згадували про два переписи населення, які були проведені керівниками народу, в наслідок повеління Бога. Вони записані в 1-2-му розділах та в 26-27-му. При розгляді структури книги ми детальну увагу приділили аспекту перерахування народу і навели таблицю, в якій показані певні особливості цих переписів. Ми вияснили, що в них є досить багато спільного, проте аналіз тексту може допомогти нам зрозуміти, яка ж саме роль дочок Целофхада в у всіх цих процесах наслідування землі.

Якщо порівнювати між собою частини книги Числа, то в них можна провести певні паралелі.

Таблиця №4. Порівняльна таблиця структурних частин книги Числа

1-10 розділ 11-25 розділ 26-36 розділ
1. Народ був порахований   1. Перепис населення.
  2. Центральна частина показує реакцію народу на Боже повеління та провидіння через пустелю. Починаючи з 11-го розділу, описується, як народ виявляє нарікання та незадоволення. 2. Паралельно реакції всього народу в книзі показана реакція дочок Целофхада, які замість нарікання виявляють зацікавленість і бажання отримати спадщину, навіть не лякаючись того, що такого права до цього моменту не мали в народі ніхто із жінок.

Таким чином, порівняння цих уривків між собою глибше відкриває або висвітлює роль дочок Целофхада в концепції всієї книги Числа. І це порівняння дає відповідь на просте запитання, чому ця ситуація взагалі записана на сторінках книги і яка її особлива ціль та місія?

Народ, який вийшов із землі єгипетської і отримував рясні благословення від Бога, не зумів зрозуміти, чому настільки важливо було цінувати землею як даром від Бога. Перше покоління народу не цінувало землею і постійно повертало свій погляд назад, про це говориться в 11-му розділі і 18-му вірші. Навіть одні з кращих людей, яких вибрали для того, щоб розвідати Ханаанську землю і вони спонукали народ своїми словами сумніватися в можливості виконання Божої обітниці. «Біблійний культурно-історичний коментар» пише: «Только соглядатаи, принесшие сообщение, подвергающее сомнению Божье могущество, были поражены немедленно…» [3, с. 163-164].

В чому ж унікальність нового покоління народу ізраїльського, представниками якого були дочки Целофхада? А міститься вона в тому, що навпаки нове покоління показує, що земля є цінною в їхніх очах, і вони прагнуть отримати її.

Коли ми спостерігаємо за прагненням нового покоління, ми маємо пам’ятати, що текст Святого Писання говорить про землю як про вже завойовану. Тобто нове покоління вже прагне отримати і правильно розпорядитися тією спадщиною, якої ще по суті не отримали — це дуже красномовно свідчить про той рівень віри, яким володіє нове покоління народу [3, с. 164].

На відміну від нового покоління, кульмінацією реакції та ставлення старого покоління до Божих обітниць є кардинально протилежним. І полягало це ставлення не просто в наріканні та незадоволенні, а навіть більше, можна сказати, це стало початком до тяжкого гріхопадіння і відступлення народу. Відомості про це ми знаходимо в самому тексті Біблії, Числа 25:1-3: «І осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок, а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім. І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля…» [2, с. 200-201].

Структурно даний уривок розташований якраз при описі переломного моменту для народу ізраїльського, і на його фоні можна краще розгледіти особливості, які відрізняли нове покоління від старого. Для цього ми пропонуємо створити порівняльну таблицю, яка допоможе виокремити певні особливості однієї та іншої сторони:

Таблиця №5. Порівняння старого на нового поколінь

Старе покоління Нове покоління
 Народ став голосно нарікати і ремствувати на Господа (11-й розділ).  Дочки Целофхада скромно прийшли перед Мойсея та перед спільноту.
 Аарон та Маріам стали нарікати на Мойсея за його дружину (12-й розділ).  Дочки спокійно пояснюють причину свого звернення і просять мудрого вирішення її.
 Розвідники, які посилалися оглянути землю, прийшли і сказали, що народ ізраїльський не зможе ніколи завоювати Ханаан, адже там живуть сильні войовничі племена (13-й розділ)  Дочки не вимагають вирішення проблеми людськими зусиллями, про це свідчить те, що вони не проти, коли Мойсей приносить їхню справу перед обличчям Господнім.

 Народ знову нарікає на Господа і жаліється на своє нещасне життя (14-й розділ). 
Повстання Корея, Датана, Авірона та Она проти Мойсея (16-й розділ).

 Акцент у проханні дочок зміщений у бік пошуку справедливості, адже вони говорять, що їх батько не був причетний, до гріха синів Корея, але помер за свій гріх, тобто належав до старого покоління, і це ясно свідчить про розуміння дочками суті відповідальності за свої вчинки та визнання ними справедливості Божої.

Аналізуючи вище сказане, ми можемо побачити, що справа, з якою прийшли перед народ дочки Целофхада, не є справою щоденною і такою, яка не заслуговує на увагу, навпаки ця подія стала історично важливою для народу ізраїльського. Не пусті слова, що ця історія концентрує в собі основні ідейні напрямки книги Числа. Ставлення дочок до землі показує те відношення, яке хотів бачити Бог у всьому ізраїльському народі.

По-перше, показали Бога, який готовий прийняти всіх хто приходить до Нього у простоті свого серця особливо тих, хто скривджений та обділений.

По-друге, окрім того, що дочки отримали справедливе рішення, вони принесли велику користь для всього народу, який отримав на законодавчому рівні платформу для розуміння, як чинити в таких ситуаціях

По-третє, ця історія дає відповідь на основне питання, яке не раз було поставлене нами в даній роботі, в чому ж була така важливість землі для народу ізраїльського? В «Новому Біблійному коментарі» є цікаві слова: «Ханаан был родиной, на которой Бог должен был установить общение со Своим народом. Если кто-то из народа Божьего не получал удела в этой земле, он автоматически исключался из благодатного общения с Богом…» [11].

Таким чином, ми змогли в контексті двох переписів народу, які представлені в книзі, зрозуміти той вплив, який справили дочки Целофхада на ставлення народу до Божих обітниць, які є незмінними.

Висновки

Ми дослідили роль дочок Целофхада в концепції книги Числа, проаналізували їхній вплив на тогочасне суспільство ізраїльського народу та вагомий внесок у формування правильного ставлення нового покоління народу ізраїльського до землі як дару Божого.

Було проаналізовано структуру книги Числа, що допомогло зрозуміти причини розміщення історії про дочок Целофхада в книзі Числа саме в 27-му розділі. А також це сприяло кращому розумінню ролі дочок як представників нового покоління ізраїльського народу.

Було розглянуто, як могли впливати народи, які оточували Ізраїль на їхнє відношення до отримання земельної спадщини, а також розглянуто певні спільні та відмінні риси законів, що регулювали земельне питання в ізраїльському народі та народах, що оточували їх або існували в цей же історичний проміжок часу.

У контексті книги Числа також було розглянуто особливу роль дочок Целофхада, як представників нового покоління ізраїльтян. Як висновок можна сказати, що дочки Целофхада є справді тим новим поколінням, яке цінує землю і цим самим висловлює свою довіру Богу, який завжди залишається вірним Своїм обітницям.

На противагу дочкам Целофхада в контрасті представлене старе покоління, яке своїм вибором унеможливило свій вхід до землі обітованої.

Список використаних джерел

1. Roth Martha Tobi/Law collections from Mesopotamia and Asia Minor/USA, 1997. — 302 р.
2. Біблія (переклад Огієнко І.) — ВБФ «Східноєвропейська гуманітарна місія», 2014. — 1360 с.
3. Библейский культурно-исторический комментарий: В 2 ч.: Пер. с англ. — СПб.: Мирт. 2003 — Ч. 1: Ветхий Завет. / Дж. Х. Уолтон, В. Х. Мэтьюз, М. У. Чавалес; Под общ. ред. Т. Г. Батухтиной. — СПб.: Мирт, 2003 г. — 984 с.
4. Библейский словарь / Эрик Нюстрем. — Торонто, Канада: Мировая Христианская Миссия, 1979 г. — 517 с.
5. Библейская энциклопедия Брокгауза / Фритц Ринекер, Герхард Майнер — Кременчуг: Християнська зоря, 1999 г. — 1088 с.
6. Ветхий завет говорит / Самуил Шульц — СПб.: Печатный двор, 1997 г. — 450 с.
7. Введение в Ветхий Завет. Пятикнижие Моисеево / Щедровицкий Д. В. — М.: Теревинф, 2001 г. — 1088 с.
8. Введение в Ветхий Завет. Канон и христианское воображение. Серия «Современная библеистика» / Брюггеман Уолтер — М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2009 г. — 570 с.
9. Введение в Ветхий Завет. Под редакцией Марка Мангано/ Пер с англ. — М.: Духовная Академия Апостола Павла, 2007 г. — 528 с.
10. Комментарии к книгам Ветхого Завета. Книга Левит и книга Числа / Джеймс Л. Мэйз — Всемирный союз баптистов, 1991 г. — 182 с.
11. Новый Библейский комментарий / В 3 ч. Ч. 1. Ветхий Завет. Книга Бытие — Книга Иова: Пер. с англ. — СПб.: Мирт, 2000. — 646 с.
12. Новый Библейский словарь / Ч. 1. Библейские персонажи / Пер. с. Англ. — СПб.: Мирт, 1999. — 440 с.
13. Обзор Ветхого Завета / Уилльям Ла Сор — Одесская Богословская Семинария ЕХБ, изд-во «Богомыслие», 1998. — 615 с.

Костянтин Полюхович
Ілюстрація

Читайте також:

Ангелы в цепях мрака: экзегетическое исследование отрывка 2 Петра 2:4–11

Brexit: опять виноват пророк Даниил?

Поделиться:
просмотров: 443
 

Нове на сайті

  27.04.2017 Анонси подій
   
  26.04.2017 На Київщині грали заради повноцінного життя дворічного Ігоря Кузьменка (ВІДЕО)
  26.04.2017 Круглий стіл «Взаємодія з ринком праці в системі підготовки журналістів». Український гуманітарний інститут.
  26.04.2017 Вплив реформаційних течій на розвиток освіти в Україні
  26.04.2017 Одесситка, пережившая аварию: «Лежа на асфальте, я попросила Бога о спасении. И Он мне его даровал!»
  25.04.2017 Библейское учение о происхождении зла
  25.04.2017 Реформація очима дитини
  24.04.2017 Той, Хто розсіює темні диявольські хмари
  24.04.2017 На Київщині пройшов проект "Творчий шлях" (ВІДЕО)
  24.04.2017 Благодійний концерт у першій київській адвентистській громаді. 15 квітня 2017 року
 

Події Церкви в Україні

  27.04.2017  На Донеччині презентували виставку «Обличчя Реформації» (ВІДЕО)
  24.04.2017  Магистр богословия Михаил Олейник завершил в Харькове цикл лекций под названием «Надежда есть для каждого»
  24.04.2017  Адвентисты Александровки показали кукольное представление детям из малообеспеченных семей и вручили подарки от ADRA
  23.04.2017  Адвентисти прибрали Рахнянський ліс від сміття
  20.04.2017  На науковій конференції в УГІ, присвяченій 500-річчю Реформації, говорили про її вплив на сучасність
  20.04.2017  Перший генпрокурор України приїхав з візитом в УГІ
  19.04.2017  В Николаеве 9 человек заключили завет с Господом после евангельской программы Виктора Казакова
  19.04.2017  Адвентисти Дніпровського регіону обрали керівний склад церкви