Церковь Адвентистов Седьмого Дня в Украине Церковь Адвентистов Седьмого Дня в Украине
 
Головна Основи віри Служіння Структура Церкви Історія АСД
 
 

20.02.2017  Аналітика

 

Виправдання по вірі та суд згідно діл

Спасіння і суд – головні теми Біблії, адже це питання життя і смерті кожної людини зокрема і всього людства загалом. Кожен прагне отримати спасіння і життя вічне, і не бажає бути осудженим. Ще дві тисячі років тому люди ставили запитання: «А що мені робити, щоб спастися?» Такі ж запитання ставлять вони й сьогодні. Саме тому було написано багато праць, багато проповідей було сказано про те, як можна отримати спасіння і не бути осудженим. Але, як не дивно, люди розуміють ці доктрини по різному і кожна конфесія має своє вчення стосовно цих питань, хоча Біблія у всіх – одна.

Деякі люди вважають, що людина ділами може заслужити собі спасіння і вічне блаженство, так само ділами вона заробляє й своє покарання. Тобто все залежить від справ, від того, що людина робила в житті, добрими чи поганими були її вчинки.

Інші переконані в тому, що спасіння дається по вірі, незалежно від діл, а це значить, що і суджені люди будуть відповідним чином.

Є й інша точка зору, яка свідчить про те, що виправдання людина отримує по вірі, а ось суд звершуватиметься по ділах. Але для багатьох представників людства така позиція є суперечливою і не логічною. Тому важливо довести, що виправдання звершується саме по вірі, а суд – згідно діл, і що саме це і є біблійне вчення, та узгодити ці дві доктрини.

Об'єктами дослідження є сотеріологія і есхатологія.

Предметом дослідження є виправдання по вірі та суд згідно діл.

Мета роботи полягає в тому, щоб довести біблійну позицію стосовно виправдання і суду, та усунути суперечності між виправданням по вірі та судом, згідно діл.
Для досягнення означеної мети необхідно вирішити наступні завдання:

• проаналізувати стан наукової проблеми;
• зробити загальний огляд літератури по темі;
• дослідити біблійну точку зору стосовно виправдання по вірі;
• дослідити біблійну точку зору стосовно суду згідно діл;
• узгодити вчення про оправдання по вірі та суду, згідно діл.

Дослідженням теми виправдання по вірі та суду, згідно діл, займалися богослови, такі, як професор Нового Заповіту Університету Лома-Лінда Іван Т. Блейзен; професор Старого Заповіту Університету Андрюса Герхард Ф. Хазел та інші.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ПО ТЕМІ

1. Вчення Православної церкви про спасіння та суд Божий

1. Вчення про спасіння

Православна церква, як подає православний ресурс «Вера православная» в статті «Спасение», дає наступне визначення того, що таке спасіння: «Спасіння – це визволення людини від вічної смерті, тобто від гріха і його наслідків, і дарування їй вічного святого життя у спілкуванні з Богом. Воно полягає у відновленні єднання з Богом, Джерелом життя». («Вера_православная»).

У православному катехізисі в запитаннях 151-153 говориться про те, що Син Божий зійшов з Небес заради спасіння людей. Він зійшов на землю не для якогось одного окремого народу і не для окремих людей, але для спасіння всіх людей взагалі. Прийшов спасти від гріха, прокляття і смерті. («Православный_катехизис»).

Таким чином, з православної точки зору, як зазначає Видумкін в статті «Спасение утопающего», суть і остаточна мета спасіння людини полягає в тому, щоб визволити її від гріха і дарувати вічне і святе життя у спілкуванні з Богом. (Православья_ру).

У православному катехізисі в запитаннях 3-6 говориться про те, що, аби догодити Богу, і для спасіння душі необхідне Його пізнання і віра в Нього, життя по вірі та добрі справи. Віра потрібна, бо без неї догодити Богу не можна. Вірити в Господа означає мати живу впевненість в Його існуванні, в Його діях, намірах, обітницях і всім серцем приймати Його слово Відкриття. Віра, в свою чергу, повинна бути нероздільною з ділами, тобто саме справи повинні підтверджувати віру, бо, як запевняє Біблія, «віра без діл мертва» (Якова 2:20). («Православный катехизис»).

Видумкін у своїй статті «Спасение утопающего», посилаючись на вчення отців церкви, відзначає, що спасіння звершується за допомогою віри і діл. Віра або початкове усвідомлення Ісуса, як Спасителя і Бога, дається Богом, Його благодаттю. Це початкове усвідомлення, невеличка віра, як посіяне зерно, служить поштовхом до того, щоб людина жила за Євангелієм. А життя за Євангелієм, так, як і добрі діла, є засобом спасіння людини. Тобто, справжня віра завжди повинна зростати і втілюватися в ділах. Віри або діл окремо одне від одного не може бути достатньо для спасіння. Автор робить порівняння між протестантами і католиками, і говорить, що, як одні, так і інші, впадають в крайність. Для протестантів віра, за словами Видумкіна, це лише розумове усвідомлення Христа Спасителем світу, Який викупив нас. І цієї віри достатньо для спасіння, тому що люди рятуються заслугами Христа. А в католицтві – інша крайність: там людина приносить перед Богом суму діл та віри і за це Бог просто зобов’язаний спасти людину та нагородити її вічним блаженством. (Православья_ру).

Православ’я ж тримається, так би мовити, золотої серединки. Ні віра сама по собі, ні діла без віри не є самодостатніми для спасіння людини.

У статті «Спасение» православного ресурсу «Вера православная» зазначається, що діла без віри не спасають. «Царство Боже – не нагорода за труди, а милість» («Вера_православная»). У статті є посилання на єп. Олександра (Мілеанта), який говорить: «Благодать християнства дає нам все, необхідне для спасіння, абсолютно даремно, без будь-яких заслуг з нашого боку. Бог прощає наші гріхи, бо Христос викупив їх на хресті» [там же].

Катехізис Православної церкви в запитаннях 479-780 зазначає, що ні добрих діл, ні любові недостатньо для того, щоб отримати спасіння, якщо немає віри, тому, що не може людина істинно любити Бога, не маючи віри в Нього. Не маючи також духовної сили, яку дає Христос, чи благодаті Божої, людина не може творити істинно добрих справ, бо людство спотворене первородним гріхом. Це ж стосується і любові: якщо вона не супроводжується добрими ділами, вона не може бути істинною, бо справжня любов обов’язково виявляється в добрих ділах. «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене… Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме…» (Iвана 14:21,23) («Православный_катехизис»).

У своїй статті «Спасение утопающего» Видумкін зазначає: «Таким чином, за вченням слова Божого, заповіді Євангелія – не засіб «догодити» Богу і заслужити похвалу та нагороду, а реальний спосіб на досвіді переконатися в неможливості жити праведно без Божої допомоги» (Православья_ру).

За словами Видумкіна, заповіді Євангелія стверджують, що Бог винагороджує смиренн , і саме смирення породжує всі інші чесноти. Поки людина не осягне смирення, вона не отримає нагороди за свої старання і працю. «Нагорода дається не за діла, а за смирення». Отже смирення, також зазначає Видумкін, це той фундамент, на який повинен стати християнин на своєму шляху до Бога. (Православья_ру).

Стаття «Спасение» посилається на отців церкви, які пишуть про необхідність смирення для спасіння. Єпископ Олександр Мілеант говорить, що Господь в Євангелії від Луки 17:20 спасіння пов'язав найтіснішим чином з внутрішнім станом людини. Св. Феофан Затворник говорить, що прийняття спасіння Христового можливе лише за умови смиренного несення свого хреста шляхом терпіння і скорбот. За словами святого Макарія Великого потрібно, щоб на душу людини впала «роса Божественного життя». Тобто, людина не в змозі власними силами перемогти пристрасну природу своєї душі, яка була пошкоджена первородним гріхом, ніхто не може сам змінити і зцілити себе, ніхто не може також і добитися спасіння. Спасіння можливе тільки через Божу благодать. Але, з іншого боку, без зусилля людини нічого не відбудеться. Єпископ Олександр (Мілеант) пише, що спасіння – це оновлення душі і уподібнення Богу. Св. Діонісій Ареопагіт, говорячи про сутність порятунку, зазначає, що наше спасіння можливе тільки через обожнення. А обожнення це – максимально можливе уподібнення Богу і з'єднання з Ним. («Вера_православная»).

Для спасіння людини необхідні також таїнства. В статті «Спасение» зазначається, основуючись на Євангелії від Марка 16:16 та Івана 6:53, що без участі в таїнствах церкви спастися просто неможливо [там же].

Ще однією умовою для спасіння людини є її приналежність до Православної церкви. Катехізис Православної церкви в запитанні №270 стверджує, що, оскільки Христос є голова церкви і Він же – Спаситель тіла, то, щоб брати участь в Його спасінні, необхідно бути членом православної церкви. Ми можемо бути врятовані за зразком Ноєвого ковчегу. Як всі, хто був спасенний свого часу, перебували у Ноєвому ковчезі, так і всі ті, хто прагне вічного спасіння, отримають його лише в Єдиній Православній Церкві. («Православный_катехизис»).

В статті «Спасение» зазначається, що священомученик Кіпріян Карфагенський сказав: «Той не може вже мати отцем Бога, хто не має матір’ю Церкву… Поза Церквою немає життя: дім Божий – один, і ніхто не може де-небудь врятуватися, як тільки в Церкві» («Вера_православная»). Преп. Варсонофій Оптинський вчить: «Для спасіння необхідно бути членом Православної Церкви» [там же].

Катехізис Православної церкви в запитаннях 78-81 зазначає, що неодмінною дією істинної віри в Бога повинно бути сповідування самої віри. Сповідувати віру означає: щоб не сталось, навіть, якщо є загроза для життя, відкрито визнавати, що ми тримаємося православної віри. Для спасіння необхідно не просто вірити, але і сповідувати православну віру, тому що, якщо хто-небудь, за будь-яких обставин, навіть для збереження земного життя, зречеться сповідання православної віри, то покаже цим, що не має істинної віри в Бога- Спасителя і в майбутнє блаженне життя. («Православный_катехизис»).

З православної точки зору впевненості у спасінні немає. Православний ресурс «Вера православная» в статті «Спасение» зазначає, що дізнатися, чи дароване людині спасіння, чи ні, можливо тільки після того, як настане тілесна смерть. («Вера православная»). Православний ресурс «Антибаптизм» в статті «О спасении в Православии: по делам или благодати? Об уверенности в спасении» запевняє, що поки ми живемо тут, на землі, ми не можемо до кінця бути впевненими, що будемо спасенні. Тому що на суді Божому може виявитися, що наша віра і каяття виявляться не такими істинними, як нам здається. (Антибаптизм).

Для того, щоб утвердитися в надії спасіння і блаженства, зазначається в православному катехізисі, до молитви для досягнення блаженства необхідно, посилаючись на Луки 6:46 і Матвія 7:21, приєднувати власний подвиг. («Православный_катехизис»).

Отже, бачимо, що з точки зору Православної церкви, Бог приготував спасіння для всіх людей. Син Божий, Спаситель світу, помер за всіх і всіх бажає визволити від гріха і його наслідків, від смерті і скорботи для вічного блаженства у спілкуванні з Богом. Для того, щоб отримати це спасіння, необхідно виконати деякі умови. По-перше, мати віру. Необхідно вірити в Бога, мати живу впевненість в Його існуванні, в Його діях, намірах, обітницях і всім серцем приймати Його слово Відкриття. По-друге, і це є не менш важливими, свою віру доводити справами. Необхідно робити добрі діла, які є втіленням віри і виявом істинної любові. В свою чергу кожному необхідно мати смирення, без якого людина не отримає нагороди, навіть за добрі діла. Також необхідно брати участь в таїнствах, належати до Єдиної Православної Церкви і сповідувати православну віру.

2. Вчення про суд Божий

Православна церква навчає, що в кінці історії людство очікує Судний день. Про це пише Ієродиякон Савва в статті «День Господень». Він зазначає, що цей день для одних стане днем жаху і тремтіння, а для інших – днем радості і зустрічі з улюбленим Господом. («День Господень»). День Господній – це Другий прихід Христа.

Катехізис Православної церкви в запитаннях №225-227 зазначає, що в цей день воскреснуть всі, і повиходять з гробів ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі зло чинили, -- на воскресіння Суду (Iвана 5:28,29). Майбутній Прихід Христа буде кардинально відрізнятися від попереднього. Тоді Господь прийшов у приниженні, щоб постраждати за нас, а судити Він прийде у всій славі Своїй і зі всіма ангелами Своїми (Мтф. 25:31). («Православный_катехизис»).

Ієродиякон Савва в своїй статті теж говорить про те, що в Перший Свій прихід на землю Син Божий з'явився в приниженні, в образі раба. Прийшов не судити, але спасати. А Його Другий прихід буде вже не у приниженні, але у всій славі Своїй, для суду. («День Господень»).

На Божому суді відкриється все потаємне, говорить православний катехізис, і не тільки всі діла, зроблені на землі, але і всі слова, всі таємні бажання і помисли. І без сумніву, люди будуть осуджені за всі злі слова і думки, якщо ті не будуть згладжені каяттям, вірою і виправленням життя. («Православный_катехизис»).

Згідно Писання, зазначається у статті «Православье. Том 1: Страшный суд», люди будуть суджені за книгами, в яких записані їх справи, і кожен буде судимий за своїми ділами. За словами Кирила Єрусалимського, на якого посилається дана стаття, цей образ свідчить про те, що в пам’яті Божій залишаються всі діла людини, причому не тільки добрі, але й злі. («Том 1: Страшный суд»). З іншого боку, згадка про книги, на думку Василя Великого, вказує на те, що на суді Божому Бог відновить в пам’яті кожної людини все, що вона зробила протягом свого життя, щоб кожен згадав свої діла і зрозумів, за що отримав покарання [там же].

Ієродиякон Савва у своїй статті «День Господень» стверджує про те, що суд – це не тільки винесений вирок, а, в першу чергу, суд – це встановлення істини. Коли підсудний стане на суді Божому, спочатку потрібно буде визначити, чи повинен він у тому, в чому його звинувачують. Але Бог і так все знає, Йому не потрібно нічого з'ясовувати. Суд стане моментом істини для самих людей. Тоді відкриються всі наші таємні помисли, і ми самі себе побачимо у правдивому світлі такими, як є, і зрозуміємо, на що ми заслуговуємо. («День Господень»).

В статті «Страшный Суд, насколько он страшен?» говориться: «Мета Великого Суду – явити Божу Славу в спасінні обраних Божих і покарати нечестивих. Іншими словами, ціль Страшного Суду – відновлення остаточної Божої справедливості (2Сол. 1: 3-10)» («Страшный Суд...»). Для тих, хто прийняв Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем, Страшний Суд не буде страшним, це буде радісна подія. А для тих, хто відкинув жертовну любов Ісуса Христа, Страшний Суд буде дійсно найстрашнішою подією в їхньому житті [там же].

Після всіх цих подій, після Другого приходу Христа і Суду Божого, як зазначає православний катехізис (368), світ буде перетворений вогнем (2 Пет. 3:7). («Православный_катехизис»). Також в катехізисі говориться про те, що час, коли Христос прийде судити світ – невідомий, але необхідно жити так, щоб ми завжди були готові до цього [там же].

За вченням Православної церкви, є й інший суд, на який, як говориться в статті Ієродиякона Савви «День Господень», людина стає одразу ж після смерті і на якому визначається причетність людини до загального воскресіння. Праведники не в повноті відчувають блаженства, а грішники не в повноті відчувають муки. А після загального воскресіння відбудеться останній загальний суд, після якого кожен отримає в повноті: або свою нагороду і блаженства, або муки. («День Господень»). Про це ж говорить і православний катехізис. Він зазначає (370), що душі одразу після смерті не сприймають в повноті блаженства, тому що повну відплату по ділах людина отримає після воскресіння тіла і останнього Суду. «Православный_катехизис»).

А поки не відбудеться Другий прихід Христа і останній Божий суд, за словами Єфанова в статті «Почему Христос будет судить людей дважды?», у кожного, навіть померлого, є шанс на спасіння. Душа людини може змінитися молитвами Богородиці, всіх святих і віруючих християн і отримати можливість увійти у Царство Боже. («Фома»).

Отже, згідно вчення Православної церкви про суд Божий, є два суди. На один суд душа потрапляє одразу ж після смерті. В цей час остаточно вирішується доля людини: чи вона отримає вічні блаженства, чи – вічні муки. І через молитви інших у кожного є шанс на спасіння. Другий суд, або ще так званий Страшний суд, відбудеться при Другому приході Христа. На цьому суді буде вирішена остаточна участь людини на основі діл, які людина робила протягом свого життя. Мета суду – встановити остаточну Божу справедливість, явити Божу Славу в спасінні Його обраних і покаранні нечестивих, тобто віддати кожному згідно його справ.

2. Вчення Католицької церкви про спасіння та суд Божий

1. Вчення про спасіння

Католицька церква навчає, що Бог хоче, як говорить Біблія, щоб всі люди спаслися і досягли пізнання істини (1 Тим. 2:4). Цією істиною є Христос, тому необхідно, щоб всі пізнали Христа. В католицькому катехізисі говориться про те, що Священне писання, автором якого є Сам Бог, навчає тим істинам, які необхідні для нашого спасіння. Однак християнська віра, за словами Бернарда Клервоського, це не релігія Книги і німого слова, а релігія Божого слова, Слова втіленого і живого. (Катехизис_кат).

Основою християнської віри, як подає католицький катехізис, є безвідплатний дар Божий – віра. Дар, який доступний всім, хто його смиренно випрошує. Ця надприродна чеснота є необхідною для спасіння. В католицькому катехізисі (426, 427) також говориться, що по відношенню до Бога людина сама по собі не має заслуг, оскільки все отримала від Нього безкоштовно, як дар. Однак Бог дарує людині можливість придбати заслуги через з'єднання з любов’ю Христовою, який є джерелом наших заслуг перед Богом. Тому заслуги за добрі справи слід приписувати, в першу чергу, Божій благодаті і тільки потім – свободі волі людини. Під впливом Святого Духа ми можемо заслужити для самих себе і для інших людей благодаті, які необхідні для нашого освячення та можливості спасіння. Але первинну благодать, яка стоїть біля джерела навернення і виправдання, ніхто не може заслужити. (Катехизис_кат).

Акт віри, за католицьким вченням, – це людське діяння, тобто, дія розуму людини, яка приймає Божественну істину під Божим впливом, і дія любові. Віра – це особисте діяння людини, і, водночас, – це церковне діяння. Насправді, вірує саме Церква і, по благодаті Божій, вона народжує і зрощує віру кожної людини. Тому Церква – матір і наставниця, «кому Церква – не Матір», – за словами Кіпріана Карфагенського, «тому Бог – не Отець» [там же].

В католицькому катехізисі (150, 162, 171) зазначається, що місією Церкви є проголошення і створення Царства Божого між усіма народами. Тут, вже на землі, Церква становить початок Царства спасіння. Господь довірив всі блага Нового Завіту тільки одному Собору апостолів на чолі з Петром. Лише через Церкву можна отримати повноту засобів для спасіння. Це означає, що спасіння цілком виходить від Христа, який є Головою Церкви, і проходить через Церкву – Його Тіло. Тому не може спастися той, хто знає, що Церква заснована Христом і необхідна для спасіння, але не вступає в неї або не залишається в ній.

В той же час, вічне життя все ж все-таки може успадкувати той, хто з якихось причин не міг знати Євангелія Христового, Його істини та Його Церкви. Якщо така людина щиро шукає Бога і під впливом благодаті прагне виконувати Його волю, то вона буде суджена через голос совісті і завдяки Христу та його Церкві отримає спасіння. (Катехизис_кат).

За католицьким вченням Марія сприяє Божественному задуму про спасіння. По благодаті Божій, як зазначається в католицькому катехізисі (97), Марія протягом усього свого життя залишалася вільною від будь-якого особистого гріха. Вона – «Благодатна» (Лук. 1:28) і «Всесвята». «Своїм послухом, поруч з Новим Адамом – Ісусом Христом, Діва є нова Єва, істинна Матір всіх живих, Яка з материнською любов'ю сприяє їх народженню і вихованню в порядку благодаті. Марія, Діва і Матір, є образ Церкви, її найдосконаліше втілення. Після Вознесіння Христа, її Сина, Діва Марія Своїми молитвами допомагає Церкві, яка тільки народилася. А після того, як Марія була взята на небеса і стала взірцем віри і любові для всіх, Вона продовжує заступатися за своїх дітей. Віруючі бачать в ній образ їх майбутнього воскресіння і призивають її як Заступницю, Помічницю, Спасительницю, Посередницю». (Катехизис_кат).

Для спасіння віруючих у Христа, за вченням Католицької церкви, необхідні таїнства. В католицькому катехізисі (225-230) зазначається, що саме таємниці життя Христа – основа того, що тепер Він роздає в таїнствах через служителів своєї Церкви. За словами Лева Великого: «Те, що було очевидно в нашому Спасителі, перейшло в Його таїнства» [там же].

Католицький катехізис (210, 211) говорить про те, що людині, яка померла в дружбі Божій, уготоване вічне спасіння, але для того, щоб вступити в небесне блаженство, їй може бути необхідне ще очищення. І цей стан очищення померлого називається чистилищем. В силу спілкування святих, вірні Христові, які ще живуть на землі, можуть допомогти душам в чистилищі, жертвуючи за них молитви умилостивлення, особливо – Жертву євхаристії, а також милостиню, індульгенції і справи покаяння [там же].

Отже, Католицька церква навчає, що Бог бажає спасіння всім і дає Свій безвідплатний дар – віру. Цей дар доступний всім, хто бажає його отримати. Однак Бог дарує людині можливість придбати заслуги за добрі справи. Під впливом Святого Духа людина може заслужити для самої себе і для інших людей благодаті, що необхідні для освячення та можливості спасіння. Ці заслуги слід приписувати, в першу чергу, Божій благодаті і тільки потім – вільній волі людини. Спасіння можливе тільки в Католицькій церкві, якій Господь довірив всі блага Нового Завіту і лише через неї можна отримати повноту засобів для спасіння. Хоча є виключення: якщо людина не мала можливості пізнання Євангелії Христової, тоді вона матиме шанс спасіння за інших умов, по совісті. Також необхідним засобом для спасіння є таїнства. І важливою особою, яка бере участь у спасінні всіх людей, є Марія. За вченням Католицької церкви, Марія є Заступницею, Помічницею, Спасительницею, Посередницею.

2. Вчення про суд Божий

В католицькому катехізисі (135, 205-208) говориться про те, що Христос буде судити живих і мертвих владою, яку отримав як Викупитель світу. На суді всі діла і, навіть, таємниці сердець стануть явними. Кожен за своїми вчинками отримає життя вічне або прокляття. В смерті – розлука душі і тіла – плоть впадає в тління, в той час як безсмертна душа йде на суд Божий і очікує з'єднання з тілом, яке повстане перетвореним при другому приході Христа. Одразу ж після смерті, за католицьким вченням, починається вічне життя. Але, перш ніж увійти в життя вічне, кожен мусить явитися на попередній суд, що здійснюється Христом, Суддею живих і мертвих, а потім – на остаточний Суд Божий. Перший, так би мовити, частковий чи окремий суд – це суд негайної відплати по вірі і ділах, які кожна людина в своїй безсмертній душі отримує після смерті від Бога. Ця відплата полягає або в тому, що людина вступає в блаженство на небесах – раптово чи після необхідного очищення, або – в вічне прокляття в пеклі. (Катехизис_кат).

В своїй статті «Суд над душой после смерти» Кашовські говорить про те, що Суд в момент смерті буде Божим просвітленням людини, завдяки якому кожен ясно побачить всі свої вчинки, зроблені протягом земного життя: добрі чи злі. Кожен отримає від Бога свою нагороду за свій труд. (Каш_Суд_Божий_кат).

Католицький катехізис (214) повідомляє про те, що на Страшному (загальному) суді Христос, як суддя живих і мертвих, винесе вирок до блаженного життя або до вічного прокляття всім праведним і неправедним. Внаслідок Страшного суду відроджене тіло отримає те, що душа вже отримала на окремому суді. (Катехизис_кат).

Кашовські у своїй статті зазначає, що Страшний суд полягає, насамперед, у тому, що людині відкриються всі історичні плоди її слів і дій. Та пізнання плодів здійснених вчинків не змінює вічної долі людини. Тому її остаточна вічна доля встановлюється не на Страшному суді, при кінці світу, а безпосередньо після смерті, коли закінчується життя, сповнене добрих чи злих вчинків. І так, як Бог добре знає серце людини, її наміри, труднощі, обмежені можливості, – пише Кашовські, – Він може справедливо судити кожну людину. Бог праведний, тому Він віддасть кожному по його ділах. (Каш_Суд_Божий_кат).

Страшний суд настане в кінці часу, як зазначає католицький катехізис (215-216), але про його день знає тільки один Бог. Після Страшного суду весь Всесвіт, який буде звільнений від рабства тління, розділить славу Христову, бо ж настане нове небо і нова земля. Тільки тоді буде досягнуте кінцеве виконання Божого задуму про спасіння і в повноті буде встановлене Царство Боже. (Катехизис_кат).

Отже, за католицьким вченням, після смерті людину чекає або вічне блаженство неба чи тимчасове очищення, зване чистилищем, або вічне засудження. Можливості щось змінити вже не буде. Всі душі очікують з’єднання з тілом, яке воскресне при Другому приході Христа. Христос прийде як суддя і буде судити всіх без виключення: і праведних, і неправедних. Це – Страшний суд Божий. На цьому Суді буде виявлене все потаємне і буде зроблено остаточний вирок. Тож кожен отримає згідно своїх справ, залежно від того добрі вони чи погані. От тоді й буде встановлена Божа справедливість і настане нове небо та нова земля, і все творіння віддасть славу Єдиному Богу.

3. Вчення Баптистської церкви про спасіння та суд Божий

1. Вчення про спасіння

Баптисти вірять, що спасіння звершується Богом, по благодаті, через віру, на основі викуплення, яке звершив Христос, а не на основі людських діл чи якихось заслуг, зазначається на сайті першої Одеської церкви ЄХБ в статті «Исповедание веры Одесской семинарии Евангельских Христиан-Баптистов». В спасінні розрізняється дві сторони – Божественна і людська. Божественна сторона полягає в тому, що у Бога був план спасіння ще від вічності і вже була передбачена жертва умилостивлення – Єдинородний Син. Прийшовши на землю, Син – Ісус Христос, поніс на собі гнів Божий, прокляття і покарання за гріхи людства. Людська сторона полягає в тому, що людина приймає цю викупну жертву шляхом особистого і вільного волевиявлення. І тільки єдність Божественної і людської дії в результаті породжує прощення гріхів, виправдання, праведність, звільнення від смерті, пекла, диявола, дає силу ненавидіти гріх і бажання робити добро. (Исповедание_веры_ЕХБ).

Вірою і тільки вірою в Ісуса Христа, як єдиного Спасителя, людина отримує прощення гріхів і надає можливість Духу Святому відродити її до нового життя. Справжнє відродження виявляється в гідних плодах покаяння у вигляді праведної поведінки і добрих справ. Добрі справи, таким чином, є результатом і плодом відродження [там же].

В Апостольському символі віри – віровченні євангельських християн баптистів говориться: «Про істинну віру свідкують добрі діла, «віра, коли діл не має, мертва в собі!» (Як. 2:17). (Апостольский_символ_веры).

Спасіння отримується, як зазначено в статті, по благодаті, незалежно від діл старозавітного закону, який тільки виявляє гріх і вказує на Месію. Отримавши спасіння, людина ступає на шлях освячення. Цей процес триває все її земне життя і полягає в щоденній боротьбі між новим творінням у Христі і плоттю. В цій боротьбі Дух Святий дає силу людині для боротьби з гріхом. (Исповедание_веры_ЕХБ).

Цікавим є те, що спасіння було уготоване для всіх людей без винятку, і кров Христа була пролита за всіх, але обрання до спасіння спрямоване тільки на тих, про яких Бог наперед знав, що вони відгукнуться на Його заклик. (Исповедание_веры_ЕХБ).

Пітер Ракман у своїй проповіді «Четыре Суда», посилаючись на Послання до Римлян, говорить, що «А тому, хто не виконує, але вірує.., віра його порахується в праведність» (Рим. 4:5). Тобто, людина спасенна без діл і нічого робити не потрібно. Ракман говорить: «Вам не слід звертатися до послання Якова, написаного "дванадцятьом племенам" Ізраїлю (Як. 1:1), щоб погубити свою душу. А Послання до Римлян написано для язичників. Ви, хлопці, – язичники». (Ракман_Четыре_Суда).

Автор говорить: «Коли Ісус Христос помер на хресті на Голгофі, Бог поклав на Нього ваші гріхи. Блаженні, кому прощені беззаконня і чиї гріхи покриті. Бачите це? Ось, що Бог говорить про когось: "Ти можеш грішити, і Я не поставлю тобі в провину твої гріхи"» [там же].

Отже, за вченням Баптистської церкви, для спасіння вкрай необхідна віра. Вірою і тільки вірою в Ісуса Христа, як єдиного Спасителя, людина отримує прощення гріхів і надає можливість Духу Святому відродити її до нового життя. Все інше зробив Бог. Бог віддав Сина Свого Єдинородного, як викупну жертву за всіх і благодаттю своєю готовий дарувати спасіння кожному, хто ввірує і прийме цей дар. Баптисти вірять, що, отримавши спасіння, людина ступає на шлях освячення. Справжнє відродження проявляється в гідних плодах покаяння у вигляді праведної поведінки і добрих справ. Але деякі групи баптистів йдуть далі і говорять, що взагалі не важливо, що ми робимо чи не робимо, за нас помер Христос, Він взяв наш гріх на Себе і вже поніс моє покарання.

2. Вчення про суд Божий

На сайті першої Одеської церкви ЄХБ в статті «Исповедание веры Одесской семинарии Евангельских Христиан-Баптистов» говориться про те, що у матеріальному світі фізична смерть людини – це лише відділення душі від тіла, а не зникнення особистості і не якесь там тнебуття. Всі, без винятку, люди, праведні і грішні, воскреснуть тілесно, кожен свого часу. Душа спасенних з'єднається з тілом для вічного життя і блаженства, а не спасенних – для вічної смерті і муки після суду. Після смерті немає можливості для переходу з одного стану в інший. Вічна участь людини вирішується за її життя. (Исповедание_веры_ЕХБ).

Ракман П.С. в статті «Четыре Суда» говорить: «Отже, людина, яка постане перед останнім судом, це – людина, яка буде засуджена, бо вона не прийняла Божих умов» (Ракман_Четыре_Суда). Це – суд над грішниками. Коли грішник відкидає Боже спасіння, тобто коли він не приймає Господа Ісуса Христа як свого Спасителя, то він потрапляє на цей суд в забрудненому одязі власної праведності і буде суджений за кожне своє пусте слово [там же]. «А виправдана людина не буде судимою в день суду Божого, їй дароване вічне життя», – зазначає Міцкевич А.І. в статті «Возрождение». (Мицкевич_Возрождение).

В статті «Исповедание веры Одесской семинарии Евангельских Христиан-Баптистов» зазначається про те, що незабаром Христос прийде на землю вдруге для того, щоб підхопити Церкву Свою, воскресивши у плоті тих, хто помер в Господі, а потім Він з'явиться видимим чином зі святими і ангелами своїми для того, щоб судити живих і встановити Своє царство на землі на тисячу років – так званий Золотий вік. Перед тим, як буде встановлене царство, буде період Великої Скорботи. Золотий вік тисячолітнього царства закінчиться звільненням сатани на короткий час, повстанням проти Христа, Судом, а потім – остаточним і повним царюванням Христа і Його Церкви протягом всієї вічності. (Исповедание_веры_ЕХБ).

Отже, за вченням Баптистської церкви, після смерті душа відділяється від тіла і йде або в рай, або в пекло. Після смерті для переходу з одного стану в інший шансу вже не буде. Потім буде воскресіння. Воскреснуть всі без виключення. Душа спасенних з'єднається з тілом для вічного життя і блаженства, а не спасенних – для вічної смерті і муки після суду. Завершиться все повним царюванням Христа і Його Церкви.

2. ВИПРАВДАННЯ ПО ВІРІ

1. Виправдання по вірі

На початку Бог створив все ідеальним і за Його ж оцінкою було все вельми добре (Бут. 1:31). Але перші люди згрішили через свій непослух і через це ввійшла у світ смерть (1Кор. 15:21,22). Адам і Єва в той день, коли вони згрішили, мали померти (Бут. 2:17), але цього не сталося, тому що Бог по Своїй любові і милості мав план спасіння, який був приготовлений ще до закладин світу (1Петр. 1:18-20). Бог пообіцяв, що прийде Месія, Спаситель, який визволить людство від пут гріха і смерті (Бут. 3:15).

«Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Iвана 3:16). Бог зі свого боку зробив все для того, щоб дати людям ще один шанс. Він віддав Сина Свого Єдинородного, Який викупив нас: «…не тлінним сріблом або золотом.., але дорогоцінною кров'ю Христа…» (1Петр.1:18,19). Христос взяв на Себе наш гріх і поніс покарання за нас і заради нас (Iс. 53:5). Людині залишається тільки повірити в Його замісну жертву і прийняти цей дар спасіння.

Віра є єдиною умовою спасіння. Це можна побачити в житті Авраама, який є біблійним прикладом мужа віри. «Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність» (Рим. 4:3). Багаторазово в Біблії наголошується про те, що Авраамові праведність пораховано тільки і виключно по вірі (Бут. 15:6; Рим. 4:9,12,13,16; Гал. 3:6; Євр. 11:8,17; Як. 2:23). І цей принцип виправдання стосується кожного віруючого. «І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи! Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом» (Гал. 3:8,9).

По всій Біблії використовуються найрізноманітніші вирази для того, щоб показати, що саме віра є засобом виправдання і спасіння (Бут. 15:6; Ав. 2:4; Рим. 1:17; 3:26,30; 9:30; 10:4,6,10; Гал. 3:6,11; Фил. 3:9; Євр. 10:38 та ін.).

2. Неспроможність людини спастися ділами

У багатьох людей є розуміння того, що спасіння необхідно якимось чином заслужити, заробити… Необхідно задобрити Бога, зробити все можливе для того, щоб отримати життя вічного блаженства. Але це не біблійне вчення. Як вже було наведено вище, віра і тільки віра є засобом виправдання і спасіння. Спасіння – це дар Божий (Рим. 6:23). А дар не заробляють чи купують, дар отримують безкоштовно. Апостол Павло говорить: «Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога… А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку» (Рим. 4:2,4). Якщо хтось і міг би заслужити собі спасіння, тоді це вже було б спасіння не з милості Божої, а Бог просто був би зобов’язаний взяти цю людину в Своє Царство.

Також Павло пише: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8,9). Від нас залежить тільки те, чи віруємо ми, а більше нічого зробити не можемо, жодних діл для спасіння не буде достатньо, навіть якщо виконати весь Закон. «Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається» (Рим. 3:20). Маючи Закон, ми дізнаємось тільки те, що ми грішні. А якщо грішні, тоді заслуговуємо на смерть. «Бо заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23). Більше того, «…всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23) і «як написано: Нема праведного ані одного» (Рим. 3:10). Тому всі, якщо щось і заслужили, то тільки – смерть і немає жодної людини, яка б досягнула своєї власної праведності. Ісая говорить: «І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...» (Iс. 64:6). Єремія говорить, що скоріше чорношкірий змінить колір шкіри своєї і барс – плями свої, ніж навчиться робити добро той, хто звик робити лихе (Єр. 13:23).

Тому спасає нас тільки Бог, Який багатий на милосердя, «через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю» (Еф. 2:4,5). Тож нам залишається лише повірити в це і прийняти дар Божої благодаті.

3. Відгук людини на дароване їй спасіння

Виправдавшись вірою, усвідомлюючи те, що Бог зробив для людини, що Він «…Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас…» (Рим. 8:32), Сина, Який викупив нас «не тлінним сріблом або золотом.., але дорогоцінною кров'ю… непорочного й чистого Ягняти» (1Петр. 1:18,19) для того, щоб ми жили, людина не може залишатися байдужою. Усвідомлення того, що Бог не бажає нікому смерті (Єз. 33:11), а довготерпить, щоб усі навернулися до каяття (2 Петр. 3:9), веде людину до покаяння. Написано: «…Божа добрість провадить тебе до покаяння» (Рим. 2:4). А значить, дає бажання більше не грішити.

Усвідомлення того, який насправді Бог, також відроджує в людині бажання віддати Йомуславу. Blazen I. у своїй статті «Justification by Faith and Judgment According to Works» саме й говорить про те, що віра знаходить своє повне направлення і кінцеве значення в тому, щоб віддати славу Богу. (Blazen). Павло у Посланні до римлян пише про Авраама, мужа віри, що він «не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі і віддав славу Богові» (Рим. 4:20). Таке прославлення стоїть у контрасті з тими, хто Бога не пізнав. Павло в першому розділі Послання до римлян ось що говорить про таких людей: «тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив… Так що нема їм виправдання, бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували…» (Рим. 1:19, 21). Тобто Бог дав людям все для того, щоб вони пізнали Його, але вони «пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога».

Читаючи Святе Письмо, ми бачимо, що Авраам, не маючи сумніву в Божій обітниці, славить Бога, як Бога, він повністю довіряє Йому і залежить від Його слова. «Тому й залічено це йому в праведність» (Рим. 4:22). Така віра є прикладом для всіх людей. «Та не написано за нього одного, що залічено йому, а за нас, залічиться й нам, що віруємо…» (Рим. 4:23,24). Справжня віра не пасивна, але це віра, яка спонукає до дій, до того, щоб прославляти Того, Хто дарує нам спасіння і визнавати Його Господом, повністю довіряючи Йому і Його слову.

4. Христос – наш Господь

Багато людей визнають Христа, як свого Спасителя, Заступника, Друга, але менше людей насправді визнають Його своїм Господом.

Істинне покаяння і виправдання ведуть до освячення, до нового, зміненого на краще, життя. Якщо віруючий сповнений Духа, то його найвищою ціллю буде робити угодне Богу і постійно в цьому зростати (1Сол. 4:1).

В Євангелії від Матвія Ісус сказав: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі» (Матв. 7:21). Ісус говорить, що насправді той визнає Його за Господа, хто виконує волю Його Отця. Також Він сказав: «Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене» (Iван. 14:21). За словами Ісуса, істинно любить Його той, хто береже Його заповіді, а це означає той, хто слухняний. Тому, послух – це невід’ємна складова віри. Такий послух незрозумілий тим, хто не любить Христа. «Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів» (Iван. 14:24). Ісус чітко сказав, що той, хто не слухняний, насправді не любить. Павло говорить, що «…сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, але віра, що чинна любов'ю» (Гал. 5:6). Тому любов – це вираження істинної віри. І тільки та віра має силу, яка чинна любов’ю.

Іван Т. Блейзен в своїй праці «Спасіння» пише, що чим сильніше людина відчуває і приймає любов Бога в Спасителі, тим сильніше любить Господа, бажає стати більш ревним учнем і служителем Йому та жити у згоді з Ним. Небажання жити в згоді з вимогами Господа означає відкидання Його як Месію, а також і Його царства, яке Він несе. Христос не може царювати над тими, хто не хоче бути Його підданими. (Настольная_книга_по_теологии_12).

Як вже було зазначено раніше, істинна віра веде до бажання прославити Бога як Бога та визнавати Його своїм Господом. А це означає бути слухняним Йому, виражаючи цим свою любов.

5. Віра і діла

Часто люди зловживають благодаттю Божою, роблячи із неї «дешевий» засіб для спасіння. Але вище ми побачили, що віра, яка не чинна любов’ю, не має сили. Тому Яків у своєму посланні говорить: «… що віра без діл мертва» (Як. 2:20).

Яків, беручи за приклад Авраама, мужа віри, показує, що його віра була діяльною. Він говорить, що віра допомогла його ділам, і «вдосконалилась із діл» (Як. 2:22). Тобто, якби Авраам просто повірив, але не діяв згідно віри, то була б його віра марною і не мала б ніякої користі (Як. 2:14). І далі Яків задає риторичне запитання «Чи може спасти його віра?» (Як. 2:14). Тому апостол закликає бути виконавцями слова, а не тими, які просто слухають, говорять, що вірять, але не діють згідно своєї віри, бо такі, насправді, обманюють самі себе (Як. 2:22). Більше того, бездіяльна віра не просто не приносить користі, а якщо людина знає, як робити добро, але не робить, то має гріх! (Як. 4:17).

Отже, Яків дає зрозуміти, що віра, яка не має діл – мертва в собі і не має жодної користі, і навіть приводить до гріха.

Як бачимо, спасіння дається благодаттю Божою виключно по вірі. Для виправдання необхідно повірити в Господа Ісуса Христа і Його викупну жертву, і спасіння буде дароване людині по милості Божій. Дар Божого спасіння не можна ні заробити, а ні купити. Ніяких діл, якими би вони великими і значимими не були, не вистачить для того, щоб заслужити спасіння.

Виправдання вірою і усвідомлення того, що Бог зробив для людей, і того, яким Він є насправді, веде багатьох до бажання віддати славу Богові. Прославити Його, як Бога, і визнати Його своїм Господом. Той, хто визнав Христа не тільки своїм Спасителем, але і Господом, виказує це своїм послухом, виявляючи тим самим також свою любов до Нього. З цього випливає, що справжня віра – це жива, діяльна віра, сповнена любові до Бога і ближніх, сповнена добрих діл. І тільки така віра має силу і користь.

3. ОСТАТОЧНИЙ СУД БОЖИЙ

1. Суд Божий згідно діл

В той час, як виправдання звершується виключно по вірі, незалежно від діл, Біблія навчає, що суд Божий буде звершуватися по ділах. І в Старому, і в Новому Завіті є прямі тексти, які чітко свідчать про це. Наприклад, Бог через пророка Єремію говорить: «Я – Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його» (Єр.17:10). Ці самі слова Ісус сказав у видінні Іванові: «…І пізнають усі Церкви, що Я – Той, Хто нирки й серця вивіряє, і Я кожному з вас дам за вчинками вашими» (Об. 2:23). І знову Ісус повторює ці слова, які записані в кінці книги Об’явлення і уточнює, що ця нагорода і заплата відбудеться при Його Приході на землю: «Ото, незабаром приходжу, і зо Мною – заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його» (Об.22:12).

Апостол Павло додає, що на суд з’являться всі, не тільки грішники, але й праведники, і судимі будуть згідно вчинків, які вони робили у земному житті: «Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, -- чи добре , чи лихе» (2 Кор. 5:10).

Побачивши видіння про останній суд, Іван пише в двадцятому розділі книги Об’явлення: «І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, -- то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, -- і суджено їх згідно з їхніми вчинками» (Об. 20:12,13). З цього ми бачимо, що всі діла людей, тобто все, що люди коли-небуть робили, записується в так званих книгах. На суді ці книги будуть відкриті і все таємне стане явним. І суд відбуватиметься на основі Закону Божого згідно вчинків кожного (Як. 2:12).

2. Ціль суду Божого

Ціль Божого суду полягає в тому, щоб остаточно, перед усім Всесвітом, показати Божу справедливість і явити Його справжній милостивий і люблячий характер. Герхард Ф. Хазел в праці «Божественний суд», посилаючись на твори Е. Уайт, пише, що на остаточному суді Божому всім стане очевидно, що наслідками гріха є не найвища ступінь свободи, а рабство, руйнування і смерть. Всі побачать, що жодних причин для гріха не було. Всі, включаючи сатану, впадуть перед Богом і визнають Його справедливість. Аж тоді Божа милість, доброта, справедливість і Його закон будуть повністю виправдані. (Настольная_книга_по_теологии_12).

Ще однією метою суду є визначення заслуженого покарання і винесення вироку за здійснені вчинки. Це, насамперед, остаточне знищення диявола, який несе на собі повну відповідальність за гріх, і його справ (1 Iв. 3:8). А також його ангелів і всіх тих, які пішли за ним і не прийняли Божого спасіння. «А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне... Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, -- озеро огняне» (Об. 20:14,15).

Всі, хто не пішов за Господом, хто не повірив і не прийняв Його спасіння, хто не хотів підкоритися Йому, всі будуть знищені. Не тому, що Бог – злий чи не любить їх, але Божа мета – знищити гріх раз і назавжди, а хто не хоче розлучатися з гріхом, той буде знищений разом з гріхом. І в цьому виконається Божа справедливість – віддати кожному згідно діл його. Апостол Павло писав: «Бо то справедливе в Бога – віддати утиском тим, хто вас утискає» (2 Сол. 1:6). Також подібні тексти можна побачити в Першому посланні до солунян 4:6, у Посланні до євреїв 10:30 та інших, у яких говориться про те, що Бог відплатить тим, хто утискав слабших і переслідував святих.

В цьому є велика Божа милість для спасенних і для всіх небожителів. Тому, що не буде вже гріха, а значить і його наслідків: смерті, болю, хвороби, сліз… Не буде того, хто день і ніч оскаржував людей (Об. 12:10) і зводив їх. Бог обіцяє, що «кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об. 21:4).

3. Узгодження між виправданням по вірі і судом згідно діл

Як вже було з’ясовано, виправдання звершується виключно по вірі. Але ця віра – це істинна і жива віра, яка виражає себе в ділах і поведінці людини. Виправдання людини має бути підтверджене плодами. Про це також пише Іван Т. Блейзен в своїй праці «Спасіння». Автор говорить, що існує тільки одне виправдання, яке звершується виключно по вірі і яке супроводжує віруючого протягом всього його життя, від народження віри – до суду, де дійсність його виправдання має бути підтверджена конкретними плодами. На суді Бог шукає виправдання і його плодів не в тому сенсі, що спасає віра і діла, а в тому, що виправдання є джерелом освяченого життя. (Настольная_книга_по_теологии_12).

В книзі «В начале было Слово» зазначено, що Бог дав можливість всім переконатися в справедливості Божого відношення до кожної розумної істоти у Всесвіті. Навіть ті, хто призначений на суді на загибель, включаючи сатану і його ангелів, визнають справедливість Божу. (В_начале_было_Слово).

Тому, як вже було зазначено раніше, суд потрібен не для Бога, в тому сенсі, що Богу потрібно якось визначити кому дарувати спасіння, а кому ні. Бог і так все знає. Він сказав «Я – Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки» (Єр.17:10). Йому не потрібно шукати доказів для того, щоб прийняти рішення. Суд потрібен для всіх розумних істот у Всесвіті. Для того, щоб вони могли переконатися в тому, що Бог прийняв правильне рішення в питанні спасіння тих чи інших людей. Необхідно, щоб всі істоти чітко розуміли, чому одні спасенні, а інші – ні. Необхідно, щоб всі визнали Божу справедливість. Тому діла є показником того, чи людина справді вірила чи ні. Віру неможливо виміряти просто так, це може зробити тільки Бог. А діла є найкращим показником віри або її відсутності. Вони також покажуть те, якого покарання заслуговують засуджені. «Бо то справедливе в Бога – віддати утиском тим, хто вас утискає» (2 Сол.1:6). Настане той день, коли Бог віддасть кожному по його заслугах, по справедливості.

ВИСНОВКИ

Отже, було зроблено загальний огляд літератури по темі, при цьому було проаналізовано вчення про виправдання і суд трьох основних гілок християнства, а саме католицизму, православ’я і протестантизму. Але, враховуючи те, що протестантизм поділяється на дуже багато течій, то було взято для аналізу вчення тільки одного представника протестантів – баптистів.

Вищезгадані християнські конфесії дуже відрізняються за своїм вченням про виправдання, але, в загальному, сходяться у вченні про суд.

Православна церква навчає, що для того, аби отримати спасіння, необхідна віра в Бога, в Його існування, Його дії, наміри, обітниці, а також потрібні відповідні справи. Необхідно робити добрі діла, які є втіленням віри і виявом істинної любові. В свою чергу необхідне смирення і зміна життя, які ведуть до досконалості, до «обожнення». Також необхідно брати участь в таїнствах, належати до Єдиної Православної Церкви і сповідувати православну віру.

Католицька церква навчає, що Бог дає Свій безвідплатний дар – віру, дар, який доступний всім. Однак людині потрібно прийняти цей дар і скористатися ним, щоб придбати заслуги за добрі справи. Під впливом Святого Духа людина може заслужити для самої себе і для інших людей благодаті, необхідні для освячення та можливості спасіння. Марія бере безпосередню участь у спасінні людей і є Заступницею, Помічницею, Спасительницею, Посередницею. Необхідним засобом для спасіння є, також, таїнства.

На відміну від католиків і православних, які вчать, що спасіння без діл не можливе, баптисти, як і всі протестанти, навчають, що спасіння дається виключно по вірі. Добрі діла – це тільки результат, або плід відродження і освячення. Але деякі групи баптистів йдуть далі і говорять, що взагалі не важливо, що ми робимо чи не робимо, за нас помер Христос, який взяв наш гріх на Себе і вже поніс наше покарання. Тому, той, хто «повірив раз, спасенний назавжди».

Хоча вчення про виправдання так відрізняється в кожній конфесії, вчення про суд, як вже було сказано вище, у всіх сходиться на тому, що суд буде згідно діл.

Зробивши дослідження біблійної точку зору стосовно виправдання, можна із впевненістю сказати, що виправдання дається виключно по вірі. Повіривши в Ісуса Христа, як свого особистого Спасителя, в те, що Христос взяв на себе гріх людини і помер замість неї, людина отримує виправдання. Це – дар Божий, який людина жодним чином не може заробити і ніяких добрих діл не вистачить для того, щоб заслужити його. Розуміючи свій стан, свою неспроможність спастися власними силами і те, що Бог зробив заради неї, людина ще більше усвідомлює свою залежність від Бога і це веде її до покаяння. Отримавши від Творця такий неоціненний дар, людина прагне прославити Бога. Істинне покаяння і виправдання ведуть до освячення та до нового, переміненого життя. Людина визнає Христа не тільки своїм Спасителем, але і Господом, тому намагається бути слухняною, аби догодити Йому, відповідаючи своєю любов’ю на Божу любов. А покаяння, послух, любов, -- всі похідні від віри виявляються в ділах. Тому-то віра без діл – мертва.

В той час, як виправдання звершується виключно по вірі, незалежно від діл, то суд Божий, так навчає Біблія, звершуватиметься по ділах. Ціль Божого суду полягає в тому, щоб остаточно показати Божу справедливість перед всім Всесвітом і явити Його справжній милостивий і люблячий характер та визначити заслужене покарання і винести вирок за здійснені вчинки.

Отже, взаємозв’язок між виправданням по вірі і судом по ділах полягає в тому, що віра виражається в ділах. І для того, щоб остаточно показати Божу справедливість перед всім Всесвітом, на суді Бог покаже діла підсудних перед всіма жителями Всесвіту, щоб вони могли побачити та раз і назавжди переконатися в Божій справедливості. Також діла покажуть і те, якого покарання заслуговують засуджені, або якої нагороди – виправдані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Спасение [Електронний ресурс] : Вера православная. – Режим доступу : http://www.verapravoslavnaya.ru/?Spasenie-alf.
2. Пространный Православный Катeхизис Православной Кафолической Восточной Церкви [Електронний ресурс] : Православная энциклопедия «Азбука веры». – Режим доступу : http://azbyka.ru/otechnik/Filaret_Moskovskij/prostrannyj-pravoslavnyj-katekhizis/.
3. Выдумкин Д. Православная сотериология: «спасение утопающего» [Електронний ресурс] : Православье.Ru. – Режим доступу : http://www.pravoslavie.ru/29792.html.
4. О спасении в Православии: по делам или благодати? Об уверенности в спасении [Електронний ресурс] : Антибаптизм. – Режим доступу : http://antibaptism.ru/spasenie/77-o-spasenii-v-pravoslavii-po-delam-ili-blagodati.html.
5. Иеродиакон Савва (Гамалий). День Господень [Електронний ресурс] : Православье.Ru. – Режим доступу : http://www.pravoslavie.ru/52008.html.
6. Православье. Том 1: Страшный суд [Електронний ресурс] : Право-славье.By. – Режим доступу : http://pravoslavie.by/page_book/strashnyj-sud-2.
7. Страшный Суд, насколько он страшен? [Електронний ресурс] : Православный приход церкви Успения Божьей Матери г. Камышина Волгоградской епархии Русской Православной церкви – Режим доступу: http://uspenie-kamishin.prihod.ru/tak_govorit_biblija/view/id/1156217.
8. Ефанов А. Почему Христос будет судить людей дважды? [Електронний ресурс] : Православный журнал «Фома». – Режим доступу : http://foma.ru/pochemu-hristos-budet-sudit-lyudey-dvazhdyi.html.
9. Катехизис католической церкви [Електронний ресурс] : The holy see. – Режим доступу : http://www.vatican.va/archive/compendium_ccc/documents/-archive_compendium-ccc_ru.pdf.
10. Кашовски. М. Суд Божий [Електронний ресурс] : Христианское учение в вопросах и ответах. Учение "Катехизиса Католической Церкви". – Режим доступу : http://www.teologia.pl/ros/tr11-03.htm.
11. Исповедание веры Одесской семинарии Евангельских Христиан-Баптистов [Електронний ресурс] : Первая Одесская церковь Евангельских Христиан-Баптистов. – Режим доступу : http://www.baptist.od.ua/index.php/vo-chto-mi-verim.
12. Апостольский символ веры. Вероучение евангельских христиан-баптистов [Електронний ресурс] : Славянская Баптисткая Церковь г. Шакопи, Миннесота. – Режим доступу : http://www.evangelistmn.com/wp-content/uploads/2013/10/Вероучение-ЕХБ.pdf.
13. Ракман П.С. Четыре Суда [Електронний ресурс] : Бибилейская Баптистская Церковь Киева. – Режим доступу : http://baptist.org.ua/-sermons/four_judgments.htm.
14. Мицкевич А.И. Возрождение [Електронний ресурс] : Российский Союз Евангельских христиан-баптистов. – Режим доступу : http://baptist.org.ru/-news/main/view/article/1382405.
15. Blazen I. Justification by Faith and Judgment According to Works [Електронний ресурс] :. Biblical Research Institute of the General Conference of Seventh-day Adventists. – Режим доступу : https://www.adventistbiblical-research.org/materials/theology-salvation/justification-faith-and-judgment-according-works.
16. Настольная книга по теологии // Библейский комментарий АСД. Том 12 : Пер. с англ. – Заокский: «Источник жизни», 2010. 736 с.
17. В начале было Слово : Пер. с англ. – 2-е изд., испр. и доп. – Заокский: «Источник жизни», 2010. – 544 с.
18. Біблія : Пер. з давньоєврейської й грецької І.Огієнка. – Київ: «Українське Біблійне Товариство», 2009.

* * *

Автор — Тарас Куриляк

Поделиться:
просмотров: 301
 

Нове на сайті

  19.02.2017 Анонси подій
   
  18.02.2017 Памятники древней Ассирии подтверждают библейскую историю
  18.02.2017 У Чернівцях упроваджують християнські цінності у навчальний процес (ВІДЕО)
  18.02.2017 У Вінниці лідер гурту "Антитіла" розповів про волонтерство (ВІДЕО)
  16.02.2017 "День за днем", №522
    Каталог файлів
  13.02.2017 Президент Евро-Азиатского дивизиона Михаил Каминский: «Новое поколение пасторов должно понимать, чем живет всемирная Адвентистская церковь»
  12.02.2017 Як виявити підроблені ліки? (ВІДЕО)
  12.02.2017 Як вивести татуювання? (ВІДЕО)
  11.02.2017 "День за днем", №521
    Каталог файлів
  11.02.2017 “Благодійний лікар” служив переселенцям у столиці (ВІДЕО)
 

Події Церкви в Україні

  18.02.2017  Переводчики, совершающие служение для глухих, смогут повысить свою квалификацию на курсах в городе Буче
  18.02.2017  Участники семинара в городе Буче узнают, как сделать лагерное служение максимально эффективным
  14.02.2017  Дорослі віряни та їхні діти на Вінниччині провели програму для маленьких мешканців будинку-інтернату
  14.02.2017  Інститут християнського та теологічного удосконалення служіння запрошує київських адвентистів до вивчення богослов'я
  14.02.2017  Керівник всесвітньої Адвентистської церкви відвідав приміщення майбутньої школи в Києві
  13.02.2017  Предприниматели-адвентисты Украины соберутся в Прикарпатье, чтобы выбрать проекты для финансирования
  13.02.2017  Адвентистские руководители призывают обучать новое поколение лидеров
  13.02.2017  Билл Биаджи проводит в Харькове программу «Откровение надежды»