Церковь Адвентистов Седьмого Дня в Украине Церковь Адвентистов Седьмого Дня в Украине
 
Головна Основи віри Служіння Структура Церкви Історія АСД
 
 
 

Принцип «Соло Скриптура!» — «тільки Біблія!» та українська реформація ХІХ ст.

Христос постійно звертав увагу Своїх послідовників на Слово Боже. Він пропонував: «Дослідіть Писання! Бо ви думаєте через них мати вічне життя, — а вони свідчать про Мене» [Iв.5:39]. Христос, Котрий Сам був «Словом життя» [1 Ів. 1:1], здавалось і не потребував підтвердження Св. Письмом, однак в доказ істинності Своїх слів закликав людей досліджувати Писання. Наприклад, в розмові з двома учнями по дорозі в Еммаус Він «почавши від Мойсея, із всіх пророків пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні» [Лук. 24:27]. Його наміром було освітити їх розум і заснувати їх віру на найвірнішому пророчому Слові.

Біблія — найвище мірило істини. Справжні християни дотримуються реформаторського принципу ''Соло Скриптура!" — "тільки Писаня" — згідно з яким, Біблія приймається як єдиний тлумач самої себе і вважається єдиною основою для всякого вчення. Реформатори прийняли Святе Письмо з абсолютною вірою, як найвірніше правило віри і життя. Біблія була тим авторитетом, в прийнятті якого вони переконували народ. Вони заявили, що не церква, яка говорить через папу, а тільки Біблія (Solo Scriptura) є єдиним істиним авторитетом. Вони тримались Біблії, як найвищого і єдино надійного джерела істини, і заявляли, що всі вчення повинні бути порівняні з Біблією.

Говорячи про Реформацію, ми, як правило, маємо на увазі Західну Європу, хоча на наших землях якихось 150 років тому відбувалось релігійне відродження, також засноване на принципі Solo Scripturа, яке ні за кількістю учасників, ні за швидкістю поширення зовсім не поступалось реформаційним рухам у Європі, а подекуди й перевершувало їх.

Мова йде про українські християнські братства ХІХ ст., які отримали назву українських штундистів, і яку з самого початку сприймали як образливу, називаючи себе «евангельскими брат¬ствами», «братством людей Божих», «братством друзів Ісусових».

Численна література кінця XIX початку XX ст., присвячена феномену українського штундизму, починається здебіль¬шого з розповідей про німецькі штундер-братства та їхню пропаганду серед українського селянства. Німецьких колоністів й дотепер вважають подекуди головною причиною "протестантських збочень" місцевого православного населення. Безперечно, назва "штундизм" щодо євангельського пробудження XIX ст. у середовищі української шляхти та козацтва викликає чимало заперечень. Вона завуальовує його зв'язок із право¬слав'ям, ідейну спорідненість з українськими християнськими братствами козацьких часів, із кобзарями та рухом сковородинців, з давніми протестантськими традиціями на теренах Правобережжя, особливо в середовищі шляхти, по¬даючи рух як продукт виключно німецької релігійної культури.

Визначити час зародження і період формування українського штундистського руху взагалі складно. Адже до скасування кріпацтва він розвивався приховано. Проповідь будь-якого анти-православного вчення у цей період вважали державним злочином, тому адепти штундизму з числа шляхти та міщан змушені були діяти нелегально, а селяни, залишаючись у кріпосній залежності, взагалі не мали змоги ставати у відкриту опозицію до церкви. Але підпільна народна православна церква, з самих початків окупації Правобережжя Російською імперією в 1790-х роках, не припиняла своєї діяльності. Пізніше цій церкві російські православно-державні клірики дали назву штундизм, з метою її дискредитації в очах населення, подавши її як німецьку секту.

Приховане функціонування «інакомислія» у православному середовищі засвідчує той факт, що тільки після реформи 1861 р., коли впало кріпацтво й народ почав почувати себе вільнішим, він перестав критися й почав виявляти своє вірування. Відбувся справжній спалах штундистського руху. Це був поворотний пункт у духовному житті українського народу, де ще жили спогади про козацьку вольницю, надії на здобуття національної й релігійної свободи.

Штундисти навчали, що істиною є тільки Біблія і вважали книги Св. Письма Старого і Нового Завітів за єдиний критерій істини, і саме через це відкидали таїнства, обряди, пости, шанування хреста, поклоніння св. мощам та іконам, молитви Божій Матері, ангелам та святим. Вони не просто оголошували свою віру як нову, але пропагували її як відновлення старої істини, яку знали попередні покоління і яку від сучасних віруючих приховала церква. Саме у такий спосіб мотивували вони вимоги очищення істинного християнства, повернення до його першоджерела.

Яскраво описано відношення українських реформаторів-штундистів до Біблії в проханні, поданому громадами сіл Чаплинка і Косяківка, Таращанського повіту, київському губернатору, в якому вони писали наступне: "При читанні Слова Божого багатьом із нас стало світліше на душі. На місце колишньго вбивання часу в розпутстві і богозабутті ми збираємось по домах для читання Біблії, молитви і співу духовних пісень. Але, на наш подив, за це ми терпимо гоніння, утистки, і першими гонителями за правду є священники наших сіл. Ми просимо, накажіть, щоб ми без перепон могли читати Слово Боже " .

Штундисти виступали проти надмірного захоплення обря¬довим боком християнства, справедливо підкреслюючи, що виконання ритуалів недостатньо для осягнення вічного спасіння. Вони зосередили всю увагу та пильність нав¬коло самого Слова Божого, вимагали від членів глибшого знан¬ня Біблії, бездоганного життя та щирого добродійства. Не лякаючись загроз і кар з боку влади, вони відважно відстоювали верховенство Біблії та її вчення. Лідер українських «штундистських» братств Гарасим Балабан, на вимогу духовенства не збиратись для вивчення Біблії, одного разу відповів, що «скоріше віддасть своє життя, чим залишить проповідь Слова Божого».

Бог і сьогодні бажає мати на землі народ, який зберігає Біблію і тільки Біблію, як мірило всього вчення і основу всіх реформ. Тому найголовнішим для кожної розумної людини є обов’язок вивчати Св. Письмо, і з його сторінок пізнати, що є істина, і пізнавши її, ходити в її світлі, і потім своїм особистим прикладом допомогти й іншим робити те ж саме. Ми повинні щоденно старанно вивчати Біблію, обдумуючи кожну думку і ставлячи авторитет Біблії понад усе. З Божою допомогою ми повинні формувати нашу самостійну думку, оскільки ми дамо відповідь перед Богом за самих себе.
Нероба Віталій, релігієзнавець,
м.Ніжин, Чернігівська обл.
 

Поделиться:
просмотров: 3171
 

Нове на сайті

  15.01.2017 Анонси подій
   
  15.01.2017 Третій конгрес адвентистів-підприємців (Вінниця, 16-20 листопада) (ВІДЕО)
  14.01.2017 "День за днем", №517
    Каталог файлів
  14.01.2017 Оксана Козунь про кохання і нові кліпи (ВІДЕО)
  14.01.2017 Гурт ManSound про свою творчість і справжню дружбу (ВІДЕО)
  14.01.2017 Что Эллен Уайт пишет о питании во время беременности
  14.01.2017 Пастор-марафонец Денис Медведев: «Для здоровья лучше просто бежать, чем бежать с целью кого-то обогнать»
  12.01.2017 Цукровий діабет: причини, симптоми та лікування (ВІДЕО)
  12.01.2017 Ірина Федишин про свою сім’ю і духовність (ВІДЕО)
  12.01.2017 Програма туру по місцях Реформації
    Каталог файлів
 

Події Церкви в Україні

  17.01.2017  На Тернопільщині адвентисти відвідали виправну колонію, де пропагували заняття спортом і здоровий спосіб життя
  17.01.2017  Адвентисты подарили праздник маленьким жителям Славянска
  17.01.2017  Дети в черниговском арт-кафе МАК показали свое творчество и ответили на вопросы о Рождестве
  17.01.2017  Участники каникулярной школы в Ромнах узнали, кто из рожденных на земле является «Самым-самым»
  17.01.2017  В рамках проекта R-500 более 100 детей из социально незащищённых семей посетили рождественский праздник в Никополе
  17.01.2017  На рождественских мероприятиях в Харькове христиане показали спектакль о Христе, послужили детям-инвалидам и детям из социально незащищенных семей (хроника)
  17.01.2017  На Луганщине адвентисты из пансионата «Айдар» познакомили сельских и городских жителей с библейской историей спасения
  16.01.2017  Англійський педагог розповів, як правильно викладати