Церковь Адвентистов Седьмого Дня в Украине Церковь Адвентистов Седьмого Дня в Украине
 
Головна Основи віри Служіння Структура Церкви Історія АСД
 
 

Раїса Панасюк: «Ми працюємо над створенням в Україні доступного середовища для людей з особливими потребами»

23.08.2016 @ 00:18:15

 

Раїса Панасюк — голова правління вінницької громадської організації «Гармонія», яка допомагає та підтримує людей з особливими потребами, адже це міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями. У цьому інтерв’ю Раїса розповідає про роботу центру та про створення комфортного оточуючого середовища для інвалідів.

До Вашої організації 15 липня завітав прем’єр–міністр України Володимир Гройсман. Чому була присвячена ця зустріч?

Ми говорили про наш центр, про співпрацю. Адже співпраця нашої громади й бізнесу дуже важлива, в цьому є запорука успіху.

Є конкретна інформація якою ця співпраця повинна бути? Що держава може зробити для Вашого центру?

Це не обговорювалося. Володимир Борисович приїхав подивитися, тому що цей центр ми започатковували і мріяли про нього, коли він був ще міським головою. Ми разом планували, шукали кошти разом, все робили разом.

Як прем’єр-міністр оцінив результати роботи центру?

Він задоволений результатом, тим, що є таке місце, що центр став не просто реабілітаційним центром для дітей-інвалідів, а став ресурсом та методичним центром, в якому проходять навчання працівники соціальних і різних сфер роботи з дітьми інвалідами. Тут ми проводимо тренінги «Як створювати доступне середовище», «Як створити інклюзивний простір» (зручне оточуюче середовище для людей із особливими потребами, завдяки чому вони можуть брати активну участь у суспільному житті). Цей центр є дуже хорошим ресурсом для всієї області. До нас приїздять з усієї України. Навіть закордонні організації, які приїздили до нас, казали, що тільки в дуже-дуже розвинених країнах бачили подібні центри.

Які заходи ви проводили останнім часом?

Ми зараз проводимо інклюзивний марафон — кампанію для дітей без особливих потреб (не інвалідів), щоби їм розказати, донести та роз’яснити за допомогою методу інтерактивного навчання, різних тренінгів, вправ та конкурсів, що таке інвалідність, що таке «доступне середовище», як створювати інклюзивний простір. Тому що дуже важливо, щоби діти це розуміли. У дітей ще немає стереотипного мислення, їм можна дати інформацію, і вони правильно її сприймуть та зможуть навіть консультувати дорослих. До того ж це сприятиме створенню і розвитку інклюзивного простору.

Скільки осіб беруть участь у цьому марафоні?

Ми проводимо його, як і минулого разу. Це серія заходів, а не один захід. Кожного тижня у якомусь районі Вінниці ми проводимо цей марафон. У нас заплановано вісім великих акцій, а потім ми плануємо виїхати в райони Вінницької області. Дітей дуже багато. Минулого разу дітей було біля трьохсот-чотирьохсот. Багато майстер-класів. Там діти пересуваються на інвалідних візках, влаштовуються перегони на інвалідних візках. Із зав’язаними очима вони розбирають, вгадують, що за звуки вони чують, вивчають пісню мовою жестів, будують будиночок, доступний для ляльки на візку, розмовляють із людьми з інвалідністю. Це такі програми як «Жива книга», різні активності.

Вам допомагають у цьому інші організації?

Звичайно, це відбувається завдяки фінансуванню Британської Ради в рамках операційного гранту «Активні громадяни», також Департаменту молодіжної політики та спорту Вінницької державної адміністрації, Вінницької міської ради і депутатів Вінницької міської ради. У кожному районі є свої депутати, вони залучаються до проведення цієї акції. Також допомагає благодійний фонд «Подільська громада», філія Центральної дитячої юнацької бібліотеки міста Вінниці, тощо.

Які плани центру на найближчий час?

У планах продовження програм, які ми почали, проведення навчань по створенню інклюзивного середовища серед студентів, дітей, працівників різних сфер. Якщо ми хочемо створювати доступне середовище, потрібно, щоб у людей були знання, як його створювати, тому ми працюємо над цим. І, звичайно, працюємо, щоб створювалося доступне середовище як в місті Вінниці, так і в області, і по всій країні. Тому що доступність залежить від кожного з нас, і також вона важлива для кожного з нас, тому що кожна людина народжується, дорослішає, інколи втрачає тимчасово працездатність, інколи здобуває інвалідність, але обов’язково всі ми народжуємося, старіємо. Коли людина поважного віку, їй також потрібно доступне середовище. Взагалі, доступне середовище — це безпека і комфорт кожної людини. Тому, якщо всі ми це зрозуміємо, будемо кожний на своєму місті робити доступні і церкви, і громадські заклади, — усюди буде доступне середовище, тоді кожна людина буде почувати себе захищеною, комфортною і безпечною.

Чи є у Вас побажання до держави з приводу створення цього середовища?

Закони дуже добре прописані. Важливо, щоб усі думали, що їх потрібно дотримуватися. У нас державні будівельні норми 2006-го року, але на жаль, не всі їх виконують. Я вважаю, що справа кожного — робити доступне, комфортне середовище, і коли будь-що планується будувати, конструювати, абсолютно потрібно дотримуватися чинного законодавства, просто Державних будівельних норм, які є доступні в інтернеті, їх просто важливо читати і виконувати. Нічого складного.

Доступність залежить від кожного з нас. Якщо ми будуємо щось, то просто важливо робити широкі двері, не створювати достатньо великі бар’єри, пороги, думати про жінок, дітей, про всю родину. Доступність — це не тільки пандуси, а це коли мама може прийти в будь-який громадський заклад і переповити чи погодувати дитину. У нас зараз дуже мало закладів, де мама, котра годує дитину, може себе вільно відчувати. Було б дуже добре, якщо б людина будь-якої інвалідності — з порушенням зору чи слуху, яка пересувається в інвалідному візку — могла зайти до будь-якого закладу і отримати абсолютно всі послуги на рівні з усіма громадянами.

Нам потрібно виховувати людей. Є такий універсальний дизайн ─ враховувати потреби кожної особистості в розробці будь-якого предмета, продукту, послуги, — все це є універсальний дизайн. І коли ми його будемо втілювати не тільки там, де ми згадуємо, що стосується нас (пульт, кондиціонер, ліфт, тощо), а ще й робити це там, де воно буде корисним усім, було б добре. Потрібно один одного вчити, підказувати та працювати в цьому напрямку.

Фото
Запитання — Гнат Мєрєнков

Читайте також:

Тетяна Рєпіна: «Складні завдання ми виконуємо швидко, неможливі — трохи повільніше»

Татьяна Иордан: «Каждый ребёнок-сирота может стать счастливым и успешным. Я в это верю». Часть 1

 
просмотров: 761
 
Поделиться:
>

Нове на сайті

  23.03.2017 Адріан Буковинський про святкування Року Реформації
  22.03.2017 Ігор Ісіченко. Коментар до відзначення в Україні 500-річчя Реформації (ВІДЕО)
  22.03.2017 Форум «Рік Реформації: Харків» стартував у студентській столиці
  20.03.2017 Непреодолимая сила призвания
  20.03.2017 Ответит ли Бог через монетку?
  20.03.2017 Анонси подій
   
  20.03.2017 Будут ли семейные и интимные отношения на Новой земле?
  19.03.2017 Пациентка пансионата «Наш дом»: «Услышав, что прописала врач, я была в шоке, однако именно эти рецепты меня и спасли»
  19.03.2017 Діти переселенців учились надавати першу медичну допомогу (ВІДЕО)
  19.03.2017 Кто такой пресвитер и какие у него обязанности в общине?
 

Події Церкви в Україні

  23.03.2017  На Херсонщині пройшов концерт «Через духовну реформацію — до оновлення країни»
  23.03.2017  У Бердичеві вісім осіб приєдналися до адвентистської церкви
  23.03.2017  Семейный фестиваль в Черновцах стал первой оффлайн встречей команды телеканала «Надія» со зрителями
  23.03.2017  Луганские адвентисты провели церемонию посвящения детей в международные церковные детские организации
  23.03.2017  Бучанські школярі випробували свої сили на щорічній спартакіаді в УГІ
  22.03.2017  Протестанти влаштували вуличну благодійну акцію у Тиврові (ФОТО)
  22.03.2017  В УГІ проведуть круглий стіл, присвячений економічним і духовним здобуткам культур трьох гілок християнства
  21.03.2017  Конференція «Роль Реформації в розвитку медичної науки та практики» пройде в Луцьку